Музикант, чемпіон з футболу, переможець «Голосу країни», а тепер – суперфіналіст Ukrainian Song Project / Українська пісня Ігор Грохоцький розповів TG, що він робитиме далі, як ставиться до суперників, чиї пісні слухав у дитинстві, а чиї — зараз, чи вірить у містичні співпадіння, а також —  що допомагає тримати себе в творчій та фізичній формі.

Переможець «Голосу країни» переміг в Ukrainian Song Project

— Ігоре, вітаємо з перемогою Ukrainian Song Project! Ця перемога цілком ваша, чи є кому сказати спасибі за це?

— Дякую за привітання! А також дякую всім поціновувачам моєї творчості ,які своїми голосами підтримували мене на протязі всього етапу відбору Ukrainian Song Project . А ще дякую рідним, музикантам мого бенду, організаторам , членам журі та окремо багатотисячній аудиторії яка шанує українську музику і прийшла  на «Арену Львів».

Тіна Кароль, Арсен Мірзоян, Melovin — хедлайнери Ukrainian Song Project

— Спочатку, коли вирішили брати участь у проекті, були думки, що станете суперфіналистом?

— Коли заповнював анкету на участь у фестивалі, звичайно було бажання потрапити на нього. Але, як потім з’ясувалось, це не проста задача. Претенденти до фінальної частини виявились сильні та гідні. Тож у мене в таких випадках завжди спрацьовує закладена ще з дитинства спортивна жага до перемоги.

— Кажуть, «головне – участь», але багато не згодні з цим, бо вважають, що головне – досягнути цілі. До якої категорії ви відноситесь?

— Я відношусь до тих людей, які регенерують обидві  категорії. Це захоплюючі миті участі в подібних заходах, а якщо ці яскраві хвилини перетворюються в перемогу, звісно, це мотивує та вказує на те, що я на вірному шляху.

— Бувало у вас таке, що багато сподівань поклали на ціль, але не досягли? Відчували розчарування, чи легко до цього ставитесь?

— Звісно, бувало. Взяти хоча б спортивну частину мого життя. Я з самого малечку займався футболом. Досяг того, про що мріють тисячі юнаків в Україні. Був випускником академії «Динамо Київ», ставав чемпіоном серед юнаків, тренувався в дублі «Динамо». Але так трапилось, що із-за травми займатись спортом професійно стало неможливо. Звісно, було дуже тяжко перебудувати себе до іншого життя.

Мені пощастило перелаштуватися та знайти себе в інший сфері діяльності. Але було нелегко.

— Хто з учасників Ukrainian Song Project був для вас найпомітнішим, у кому ви бачили злісних суперників?

— Всі фіналісти були достойні перемоги. Мені імпонують як артисти Артем Кай, Хас та гурт «Шосте чуття» .

— Кому ви самі б віддали перемогу, якби були в журі?

— Якщо чесно, то я взагалі не замислювався над цим питанням. Я звик грати по правилах, а значить, є журі і є виконавець, а все решта — це фантазії.

— Взагалі, в українському шоу-бізі хто для вас – величина? Хто з артистів подобається?

— Безперечно, головними величинами для мене є гурти «Океан Ельзи», «Бумбокс».  Ще хочу відмітити гурт «Один в Каное».

Бумбокс и O.Torvald провели волшебный Вечір в Ріо

— Як розпорядитесь перемогою, виграшем? Одразу почнете новий виток підкорення шоу-бізу? Вже є нова пісня? Може, альбом готуєте?

— Я завжди живу в одному ритмі підкорення шоу-бізу, розуміючи одне золоте правило – чим ти карколомніше і стрімголов входиш в нього, тим важче потім зберегтися в ньому. Я поступово і монотонно роблю свою справу, відточуючи свою майстерність.

Я прийшов надовго і хочу залишити слід в сучасній українській музиці.

— Після «Голосу країни» у вас було декілька гучних проектів, а потім все якось стихло… З чим це зв’язано?

— Взагалі в мене був один проект, це гурт «Стереосонце». З яким ми виступали в Києві та записали декілька пісень. До речі, одна з них досі лунає на хвилях «Країна ФМ». Але я вирішив піти з гурту та розпочати сольну кар’єру. І про те, що я на вірному шляху, свідчили мої перемоги на міжнародних пісенних фестивалях Азербайджану в 2016 році та в Лондоні на початку цього року.

Ukrainian Song Project — це нова ступінь мого розвитку. Я бачу, наскільки це глобальний проект, який стане рушійною силою в розвитку української музичної індустрії. І радію з того, що приймаю в ньому таку участь.

-Чому ви працюєте без продюсера?

Сучасні технології та комунікації дозволяють швидко доносити до слухача свою творчість. Наприклад, моя пісня «Будь зі мною» набрала близько трьох мільйонів переглядів в Ютюбі та не могла бути не поміченою журі «Української пісні». І як результат – перемога. Головне — це мета та наполеглива праця. А продюсери з’являться, якщо ти вартий цього.

-Вас після «Голосу» підтримував Святослав Вакарчук, потім продовжували спілкуватись? Як ставитесь до того, що артисти йдуть у політику?

— Я вдячний Святославу за те, що він повернув своє крісло до мене в шоу. Потім повірив в мене і в те, що ми можемо перемогти на «Голосі». Зараз ми не спілкуємось. Для мене не принципово, хто в політиці: артист чи юрист, я дивлюсь на особистість.

— У вас є якийсь кумир, на чиїй музиці виросли?

— В дитинстві моїми кумирами були ABBА, Eminem, Bomfunk MC’s та S Club 7. Звичайно, з часом мої смаки змінювались, транслювалися через різні знайомства і, звичайно, під впливом музичних трендів. Проте вже на «Голосі країни» я зрозумів, яка музика дійсно чіпляє мою музичну сутність. Це Jeff Buckley, Coldplay, Radiohead, Muse, Thomas Dybdahl, Ben Howard. Ці музиканти й гурти впливають на мою музику, виконання й позицію.

— Ви з дитинства вирішили займатись музикою? Як все починалось?

— На це питання більш цікавіше можуть відповісти мої батьки. Взагалі-то мій рід дуже співочий, від прадідів, які дуже гарно співали, до бабусі, співом якої я досі зачаровуюсь.

Але можу сказати, що співати я почав з раннього дитинства.

А вже у школі, як я йшов у перший, клас моя перша вчителька запропонувала заспівати мені на перший дзвоник. Після того співав на різних вечорницях і святах.

Ігор з братом

— На яких інструментах вмієте грати?

— Єдиний інструмент, з яким я добре себе почуваю — це гітара. Цей інструмент мені імпонує, і навколо гітари я будую свою творчу історію. Музичну освіту я опановував у Миронівській музичній школі, але це був дуже короткий термін. І якщо мені трапилась би нагода, то я хотів повчитися вокальній майстерності десь закордоном.

— Якось ви говорили в інтерв’ю, що хотіли б заспівати із Тіной Кароль або з Андрієм Хливнюком. А вони нещодавно взяли і заспівали дуетом один з одним J як вам їхня пісня?

— Андрій та Тіна зробили дуже чудову пісню “Безодня”. Це чуттєвий драматичний твір, мені подобається. А бажання заспівати разом залишаю відкритим. Ще хотів би заспівати разом з гуртом «Один в каное».

Музыка дня:  Тина Кароль&«Бумбокс», Jerry Heil, Maruv

— Є в житті якісь чарівні співпадіння, як гадаєте? Містика якась. У вас були такі випадки? 

— Ми живемо по якимось певним законам, і фактор везіння ще ніхто не відміняв.

Я завжди розраховую на свої зусилля і те, що відбувається зі мною — це результат кропіткої праці.

— Не можу не спитати про футбол: ви чемпіон двічі, зараз граєте? В «Маестро» чи десь ще?

— Одного разу ти береш футбольного м’яча,  і він не полишає тебе все твоє життя. Так трапилося і зі мною. Я граю за команду зірок нашого шоу-бізнесу ФК «Маестро». Це дружній гармонійний колектив. В ньому я поєдную те, чим я люблю займатися — це творчість та футбол.

—  Видно, що підтримуєте спортивну форму, якимось ще спортом займаєтесь?

— Я регулярно займаюся фітнесом, пілатесом — це допомагає розвантажитися фізично та психологічно.

—  Які в вас є хобі?

— Люблю читати різну літературу.

— Ви давно мешкаєте у столиці. Часто буваєте на батьківщині?

— В столиці я мешкаю вже дуже давно, ще з часів заняття футболом . Спочатку це було Київське училище фізичного виховання, потім — академія «Динамо» на Нивках, де ми навчались у 175-й школі. В рідному селі я закінчив всього чотири класи. Якщо мою малу батьківщину можна назвати селом – це всесвітньо відомий «Миронівський інститут селекції пшениці». Частенько навідуюсь, провідую дідуся та бабусю.

— Багато країн відвідали? Яка найбільше сподобалась?

— Усі мої закордонні поїздки були пов’язані зі спортивною, а потім з творчою діяльністю. Співав в Італії, Азербайджані, Канаді та Британії.  А в цьому році відкрив для себе Білорусь — був членом журі міжнародного дитячого вокального конкурсу. Це батьківщина мого тата, маю там багато родичів.

Найбільш з усіх країн мене приваблює Англія. В цій країні почуваю себе дуже чудово. В тому році мав декілька виступів в Лондоні. А цікава історія трапилась зі мною, коли я їздив на один з турнірів в Загреб (Хорватія) з дублем київського «Динамо». Так ось, коли ми їхали автобусом по місту, хтось з команди сказав тренеру Мунтяну В.Ф., що Грохоцький вміє співати. Тож мені довелося співати “Чорнобривці” в мікрофон, в який розмовляв гід :-)

— Де місце, яке дає вам силу? Де ви відновлюєтесь?

— Я їду на малу батьківщину — Миронівщину, роблю пробіжки в полях та луках. Це заряджає та надає наснаги.

 

Оставьте ваш комментарий