Марина Круть — настоящее открытие прошлого года. Ее творчество, необычное, несмотря на столь родное звучание, не оставляет равнодушным. Посмотрим, удастся ли ей песней «99» всколыхнуть зрителей огромной Европы.
— Большинство артистов, идущих на конкурс, объясняют, что это хорошая площадка для старта и раскрутки, возможность охватить за раз огромную аудиторию. У вас есть свой ответ на вопрос — зачем вам это Евровидение?
— У кожного свій різний старт. Для мене Євробачення — це шанс представити не тільки себе, а й свій інструмент на міжнародній арені. Він — інструмент майбутнього, а у моїх руках розкривається по-особливому, у поєднанні з моїм голосом.
— Как вы относитесь к скандалам, которые сопровождают конкурс? Вы согласны на такой пиар?
— Стійка психіка артиста — не менш важливий фактор, ніж вокал.
— Вы хотели своим треком попасть в формат конкурса? Почему все пытаются это сделать?
— Ми писали пісню з душею, але враховуючи формат конкурсу. Ось у чому успіх цього треку. Ми намагалися витримати баланс між «треба й хочу».
— Почему выбрали для своей песни такое непонятное, на первый взгляд, название — «99»? Каково его значение? Какой смысл вы вложили в песню?
— Історія шляху людини — це про кожного. Так, можливо, моя пісня не про веганів, кліматичні зміни чи інші важливі теми. Та у неї є інший важливий просил — мене турбує ментальність українського народу і його тяжіння до драматизації та негативного мислення у деяких видпадках. Це архаїчне питання: чому всі пісні у нас сумні? Згадаймо хоча б кобзарів, що доносили людям новини через думи, і часто вони були не найвеселішого характеру. Так склалося історично. Ми народ, що має безліч журливих пісень. У моїй пісні є рядки: «Послухай, сестро і брате, для печалі нема причин». Хоч моя пісня про мою особисту історію — насправді вона про кожного.
— Почему остановились именно на этой песне?
— Честно кажучи, ми, як і більшість конкурсантів, писали композицію спеціально для конкурсу — гадаю, ні для кого не секрет, що Євробачення має свої вимоги до конкурсних пісень. Я маю надію, що «99» матиме власне життя. Коли спостерігаєш за своїми творами як за своїми дітьми, які формуються на етапі продакшену,одразу розумієш перспективи. Я гадаю, у цього треку вони є.
— Кому посвящена ваша песня? Или это крик в пустоту, в космос?
— Крик в космос? М-м-м… можливо. Та я пишу музику перш за все для людей. Ця пісня — не виняток.
— Почему лидеров Евровидения зачастую обвиняют в плагиате? Что будете говорить, если подобные камни полетят в ваш огород?
— Я не вірю в той факт, що ти можеш створити щось абсолютно нове. Багато музики вже написано до нас. Коли створюєш — все одно тчеш мелодії з того, що вже чув, плюс пропускаєш і додаєш туди себе. Тому кидати каміння у чийсь город — радше справа навмисна.
— Как относитесь к тому, что в прошлом году конкурс выиграл представитель Голландии, а конкурс будет проходить в Нидерландах?
— Прекрасно! Я більше люблю Нідерланди, ніж Голландію. (Улыбается.)
— Говорят, язык до Киева доведет. А что в вашем случае может довести до Роттердама?
— Віра в себе та велика праця.
— Знаете, что на нидерландском языке значит «Круть»? Как будете в Нидерландах объяснять местным журналистам его значение и происхождение?
— Давайте я спочатку спробую пояснити це Притулі, а потім поговоримо. Гаразд?
— Как родители восприняли новость о вашем участии в Нацотборе? Какие напутственные слова они вам сказали?
— Мама з татом подумали, що це розіграш. Досі не вірять. (Улыбается.)
— Придумали что-то оригинальное для своего номера? Спецэффекты? На что делаете ставку?
— У нас буде цікавий віджеїнг, а саме мультик, який ми презентуємо напередодні конкурсу. Все інше — таємниця, не розкриємо інтригу.
— Кто вас будет поддерживать? Будет ли ваш моллодой человек в зале на Нацотборе?
— Моя команда — це вже моя творча родина. Також я знаю, що за мною стоять усі мої фани, що плакали і сміялись зі мною на моїх концертах в усій україні і далеко за її межами. Мій хлопець підтримує мене морально 24/7.
— Как вы расцениваете свои шансы на песенном конкурсе Евровидение?
— Рівно настільки, наскільки мені вдасться стрибнути вище своєї голови. У номері я сидітиму, тому цього разу це буде важкувато. (Улыбается.)
— Что бы вы хотели посмотреть в Нидерландах? Какие достопримечательности мечтаете посетить?
— Я хочу зіграти для Північного моря. Поговорити з ним і послухати його.
— Планируете менять свой имидж (образ) для Евровидения?
— Гадаю, натуральність і щирість — ось мій образ, який навряд чи зміниться.
— Думаете, европейской публике будет понятен инструмент, на котором вы играете?
— Я часто виступаю на фестивалях і конференціях за кордоном. Відверто кажучи, іноземна публіка сприймає мій інструмент набагато краще, аніж українці, адже невідоме завжди цікавіше. Проте таксисти в Україні часто плутають мій чохол з гітарою, балалайкою чи гранатометом. Я знаю, як здивувати й залишити слід у серці слухача.
— Какую самую большую жертву вы когда-либо приносили ради искусства?
— Відверто кажучи, у мистецтві ти постійно приносиш жертви. Починаючи з різних заробітків за кордоном (у 18 я поїхала до Китаю, щоб заробити грошей на видання свого першого альбому) і закінчуючи особистим життям і часом на сім’ю, а також здоров’я (я постійно переношу інструмент сама, а це від 10 до 20 кілограмів, залежно від кейсу). Не кажучи вже про прості речі, коли ти між новою сукнею і студією звукозапису обираєш друге.
— Что вас по-настоящему делает счастливой, если не говорить о творчестве?
— Медитації. Різні практики, якими я займаюсь, поєднуючи із фізичними навантаженнями. Волонтерство та різна допомога людям через призму музики.
Багато черпаю від природи і від своїх місць сили — село, у якому я росла, рідне місто, де кожен закуток має свою історію. Зараз мене робить щасливою моє особисте життя та сім’я.
