Народна артистка Оксана Пекун цього року відзначає 25-річчя на сцені. Вона  розпочала всеукраїнський тур з рідного Тернополя, а вже скоро виступить у Києві (12.02, «Жовтневий палац»). Ми поспілкувались напередодні великого концерту і дізнались багато нового не тільки про творчість, а й про сім’ю й дитинство, про дочку і чоловіка, про великі зміни і про улюблені справи і страви… 

На концерт Оксани Пекун «Душа моя» ми розігруємо квитки — конкурс тут.

— Оксано, зараз тільки й мови всюди, що про ваш майбутній концерт і тур. Ви очікували, що буде такий ажіотаж?

— Я дуже чекаю цього концерту. І ми вже більше 10 років не робили сольних концертів саме в Києві. Важливо, що я  покажу себе, як співачка. Покажу свій творчий доробок за останні роки. А ажіотаж — це добре, адже наш глядач давно не чув хорошої української пісні від наших українських артистів. І це хороший привід зрозуміти, що я і моя творчість потрібні нашому глядачеві.

— Як готувались до цих подій? Планували відзначати 25-річчя?

— Звичайно, планували, готували. Такий період в житті є, коли кожен артист, досягаючи ювілейної дати у творчості, звичайно ж, хоче відзвітуватися перед своїми глядачами та слухачами, підвести певну рисочку своєї творчої діяльності.

Коли ми готували цю концертну програму. довго думали, як назвати програму, яких артистів запросити. І до цього часу ми ще думаємо, яку пісню після якої поставити. Безсонні ночі, адже ми розуміємо, що концерт має бути на одному диханні і кожна хвилинка у концерті не має бути зайвою, і щоб в кінці глядач мав сказати: «Мені мало, хочу ще»! І обов’язково на концерті глядач побачить мою творчу душу!!! Адже концерт так і називається: «ДУША МОЯ».

Оксана Пекун запрошує на ювілейний сольний концерт

— А 20-річчя, 5 років тому, якось відзначали? Це ж не перший ваш концерт у столиці?

— Звичайно, багато було концертів по всій Україні. А до 20-річчя творчої діяльності ми не проводили концерт, адже останні 10 років я займалася телевізійним телепроектом «Фольк-music», який спрямований на відродження нашого українського етносу. Це частинка мого не лише творчого життя. Можу зараз з впевненістю сказати, що творчість Оксани ПЕКУН розділилася на: «Творчість до і після програми «Фольк-music». Багато пісень з цього проекту увійшло до мого репертуару і декілька з них, глядачі почують в концерті «Душа моя», 12 лютого у «Жовтневому» палаці.

У Палаці «Україна» я проводила два сольні концерти: «До 10-ти річчя творчої діяльності» і «Сольний концерт з Іоном Суручану» — народним артистом Радянського союзу і Молдови. А виступала, напевно, на усіх концертних майданчиках, які тільки є у Києві.

— Коли виступили вперше взагалі, пам’ятаєте? Можете пригадати емоції, коли вперше вийшли на сцену?

— Мама пошила мені голубе плаття в горошок, я вийшла на сцену палацу культури міста Тернопіль з вокально-інструментальним ансамблем. Світло світить мені в очі, повний тисячний зал людей, мої музиканти грають, а в мене коліна так трусилися, що плаття аж колихалося, як хвилі (Сміється.) Було дуже страшно, але цікаво. Тоді я співала пісню «Крылатые качели».

У 1994 році на День Незалежності на великій сцені нашої держави в Палаці «Україна» я вперше вийшла на сцену вже професійно з піснею «Кав’ярня кохання», яку написали для мене Олена Лайко і Олександр Бурміцький.

— Ви з дитинства мріяли стати співачкою? Як прийшли до творчості?

– Я співала, скільки себе пам’ятаю. Так любила співати, що однолітки — на дискотеку, а я — у музичну школу. Моя ж перша пісня і перший вихід на сцену – це пісня «Пропала собака…». Я плакала, коли її виконувала. Повне задоволення від співу отримувала у хоровій студії «Зоринка». Своїм першим вчителем вокалу, своїм творчим батьком вважаю Ізидора Олексійовича Доскоча. Він вкладав в мене всю душу, і я була першою випускницею «Зоринки». І саме з цим колективом я вперше виступила на сцені Палацу «Україна», коли навчалася у 6-му класі. Після цього бажання бути на сцені, великій сцені, мене не полишало. Навіть пам’ятаю, коли з Києві до нас приїхала журналіст і спитала в мене: «Оксанко, а от які в тебе мрії?», а я кажу: «Я хочу бути на великій сцені». Цього я і досягла!

— Ваші рідні вас підтримували? Де вони зараз, чим займаються? Часто бачитесь?

— Тата вже немає, але він навчив мене співати. Перші мої кроки підтримувала моя мама – Лідія Павлівна. Мама робила все, аби я могла розвиватися творчо. Вона допомагала мені у вихованні моєї доньки Лідусі. Пам’ятаю, ми восьмимісячну Лідусю у візочок — і на потяг до Чернівців на пісенний конкурс ім. В. Івасюка. Я — долати мистецький олімп, а моя мама — доглядати за кулісами онуку. І саме на цьому конкурсі вона побачила моє бажання, наскільки я хочу співати, що я  прагну сцени і вона зробила все, аби мені у цьому допомогти. Вона перший мій дизайнер — усі костюми, в яких я виходила на сцену в дитячому садочку, школі і у 1994 році на великій сцені – моя мама пошила сама. І зараз вона дуже мене підтримує, бачить мої успіхи і мою творчість.

Володимир Коваленко — мій продюсер і чоловік, він закоханий у мене не лише як у співачку, він розуміє і підтримує мене у всьому. Займається рутинною роботою, якої глядач не бачить: записами моїх пісень, зйомками, організацією концертів і турів. Володя є надійною опорою в моєму житті. І як співачку, вміє тримати в рамках. Якщо говорити про те, чого я досягла, то це, власне, завдяки своєму чоловіку і продюсеру Володимиру Коваленку, ну й, звичайно, своїй мистецькій впертості (Сміється.) Він керує всім, а я його крила – надихаю. Ми не уявляємо себе поодинці. Нас об’єднує творчість. А ми не можемо інакше, бо вже не розбереш, де творчість, а де особисте життя — усе злилося воєдино.

Донечка Лідуся — мій креатив, моє натхнення, моє сонечко і мій GREAT маркетолог. Зятя люблю за талант, турботу і почуття гумору.

— Звідки ви родом? Розкажіть, будь ласка, про рідну місцину, про традиції…

— Родом я з Тернополя, з галицького красивого містечка на Поділлі.

Тернопіль мене полонив своє красою – це чарівне зелене місто, в якому живуть талановиті і мистецькі люди. Там є своя культура, свої традиції, надбання.  Там таке красиве озеро в центрі міста, що у нього не можливо не закохатися. Це місто виховало дуже багато відомих особистостей, багато музикантів, які відомі не лише у нас в Україні. Всі дуже чудово знають Віктора Павліка, Наталку Бучинську, гурт «Скай», гурт «Нічлава», Андрія Підлужного, Соломію Крушельницьку. Я безмежно люблю Тернопіль. Це колиска мого дитинства: там я ввібрала всю любов до України і всього українського, я з дитинства співала народних пісень, я закохана у традиції цього міста. Святкування усіх свят – це обов’язкове дійство в родині, тому що традиції в Тернополі шанують по-особливому. Я завжди буду говорити, що я з Тернополя, адже це моя мала Батьківщина!

На початку мого дитинства мені було тяжко, адже у школі мене не дуже любили і усі називали пухліком, бо я була повненька. А однолітки з мене сміялися, казали: «О, вона ходить огірки солить, солістка». Ображали, але  я була дуже сильною, взяла себе в руки і поборола себе і свою повноту, недоліки і досягла того, чого я хотіла. Зараз я з усмішкою дивлюся людям в очі, які мене колись ображали.

— Скільки міст і сел включено у ваш концертний тур Україною?

Концертний тур розпочався з мого улюбленого і рідного міста – Тернополя. Він пройшов з аншлагом і люди мені досі телефонують і дякують за ті емоції, які вони отримали на концерті і просять приїхати ще.

12 лютого – Київ;
6 квітня – Запоріжжя;
7 квітня – Мелітополь;
28 квітня – Дніпро.
А там Львів, Івано-Франківськ і т.д.  Концертний тур планується по всій Україні.

— Хто з вами поїде в тур?

— В концертний тур зі мною поїдуть мої побратими по сцені і друзі – це актор театру і кіно, ведучий шоу «Лото-забава», народний артист України Анатолій Гнатюк, з яким ми дуже давно дружимо і в дуеті заспівали не одну пісню. І театр пісні «Dzherela», з якими ми працюємо більше 10-ти років.

— Скільки у вас пісень, ви самі знаєте? Рахували?  

— Близько 200-х пісень. Конкретно не рахувала. А скільки я знаю пісень, які ще не записані!

— Хто вам пише пісні, з ким працюєте, або працювали, хто ваш улюблений автор чи композитор?

Я довший час співпрацюю з поетесою, тернополянкою Оленою Лайко. Ще пісенні тексти для мене написали Валерія Сєрова, Ольга Ткач, Юрій Рибчинський, Степан Галябарда, Андрій Демиденко, Людмила Пономаренко; на музику Олега Макаревича, Олександра Бурміцького, Олега Харитонова, Ніколо Петраша. Але я «відкрита» для роботи з митцями слова та мелодії, тож розгляну усі якісні пропозиції.

— У вас було чимало дуетів, з ким найбільш запам’яталось?

 — Дуетів було багато, але найбільше запам’яталися з Іоном Суручану, Анатолієм Гнатюком та Віктором Павліком. Я обожнюю живий спів.

— А з ким хотіли б заспівати разом? Зараз модно об’єднувати різні жанри, наприклад, поп-співак з рокером…

— У мене є цікавий дует з гуртом «OT VINTA» — пісня «Верби». Я не проти експериментів. Головне, щоб це було професійно і якісно. Мені дуже подобається рок, опера, класика і будь-який жанр музики. Дуже подобається гурт «The Doox» — вони оригінальні і мені цікаво було б зробити з ними дует. Або з гуртом «Антитіла».

— У вас останнім часом зміни в житті? Виглядаєте супер — зачіска, наряди, зовнішність…

— Це правда – новий виток у творчості. Мені захотілося щось змінити, щоб глядач побачив і сказав: «Вау, Пекун? Вона змінилася». Я стала ходити до фітнес-залу, почала записувати багато нових пісень і, найголовніше: я у вільний час ще встигаю займатися англійською, і це все допомагає мені розвиватися як особистості. Можливо, ця різноплановість мене трошки і змінила. Тому ці зміни і відчутні!

— Як вам вдалось схуднути? Є якийсь секрет? Бо багатьом це ніяк не вдається…

— Мені це теж дуже часто не вдається (Сміється.) Цей стан баяну «товстішаєєш-худнеш» — він не полишає. Але мене спасає Дюкан – це чудова білкова дієта, де дозволяється нежирна їжа, нежирний кефір. Але без спорту, фітнесу жодна дієта не буде якісною і корисною. Я дуже люблю багато ходити. Краще прогулятися пішки, ніж їхати у авто.

— Яким спортом займаєтесь?

— Фітнес і басейн — моє здоров’я і фігура. І дуже люблю кататися на лижах. А ще — репетиції з моїми колегами по сцені — театром пісні «Dzherela». Під час цих занять спалюється немало калорій. Проте результат: драйв і професіоналізм на сцені.

А рік тому у мене з’явився улюблений вид спорту – я взимку почала кататися на гірських лижах. Це для мене таке задоволення! Я просто розчиняюся в тих горах і кайфую. Мене навчила дочка. Вона була моїм інструктором, і я дуже дякую Ліді, що вона це зробила, тому що я тепер можу спокійно кататися на лижах, отримувати від цього задоволення і підтримувати свою фігуру!

— Які куточки світу, де побували, найбільш запам’яталися?

За 10 років роботи на проекті «Фольк-music» я подорожувала Україною і об’їздила багато куточків нашої країни. Кожен край по-своєму унікальний, неповторний. Я паралельно і працювала, і  відпочивала – отримувала неймовірне задоволення не лише від природи, а й від спілкування з людьми. Але для мене найкраще місце відпочинку – це мій заміський будинок, де я розчиняюся з природою, забуваю про усілякі негаразди.

Я би хотіла потрапити у ту країну, де я ще не була. А де була – довго перераховувати…

— У вас є якісь хобі?

– Часу на хобі не вистачає, але люблю займатися рукоділлям, працювати на зеленій ділянці приміської садиби, збирати гриби у найближчому лісі. Кожен день розписаний по хвилинах. І все-таки знаходжу час, аби сплести на спицях шалик або шапочку, розшити сукню бісером, пошити щось на машинці.

А одне з найулюбленіших хобі – перукарська справа. Багато говорити не буду, але ножиці завжди при мені! (Сміється)

Оскільки маю білоруське коріння, то улюблена страва, якою зазвичай пригощаю гостей – картопляні галки. Це популярна страва білоруської кухні, схожа на картопляники. Люблю також окрошку. Ці страви навчила мене готувати моя мама.

Оставьте ваш комментарий