Співачка та заслужена артистка України Наталка Карпа нещодавно вперше стала мамою – її донечці Златі майже п’ять місяців. Ми розпитали Наталку, наскільки сильно її життя змінило народження доньки, чи скоро подарує їй братика чи сестричку і як поєднує материнство із творчістю.

— Наталка, ви відзначаєте, за народною традицією, день народження доньки щомісяця, до рочку?

— Наша донечка Злата — дуже довгоочікувана дитина, тому кожен місяць з особливим трепетом ми святкуємо. З традицій святкування — є обов’язково зробити фото з спеціальною відкриткою (нам зробили подарунок — цілий набір відкриток, які відповідають кожному місяцю), і обов’язково — святкова вечеря всією родиною. А ще на кожне місячне святкування ми готуємо якийсь новий десерт — вже пекли татусевий улюблений наполеон, вперше в житті робила тірамісу, ще в планах прибережено кілька рецептиків.

— Чи важко було перебудувати своє життя?

— Спочатку було складно усвідомлювати, що вже все змінилось — і що так, як було до того, вже не буде. На тобі величезна відповідальність за нову людину — і це, зізнаюсь, трохи мене лякало. Я навіть намагалась діагностовувати в себе післяродову депресію, але мій чоловік мило усміхався і говорив — давай сюди малечу і йди трохи відіспись. Другий момент — коли ти живеш в постійному нерозумінні, що за чим і як відбувається — коли можуть бути кольки? чому плаче? як заколисати, щоб заснула? Адже досвіду в тебе як такого нема. Добре, що поруч була наша бабуся Лідуся, яка допомагала з цим всім справлятись.

Наталка Карпа подчиняется генералу в пеленках

Проте тепер, коли нас вже сміливо можна називати не новонародженим чи немовлям, а малюком, коли у нас є графік, і ми розуміємо, що вночі треба спати, а в день в нас є прогулянки та забавки, ми любимо смачно поїсти мамине молоко, а водні процедури — це улюблена атракція, і багато таких моментів, які з кожним днем змінюються і дають зрозуміти, що ми дорослішаємо, — я розумію, що материнство — найвищий рівень щастя для жінки, це особлива насолода.

— Можете назвати ТОП-3 речей, яким навчились, коли стали мамою?

— В першу чергу, я навчилась дуже цінувати час. Ти швидше на все реагуєш, приймаєш рішення, в тебе просто немає часу на всілякі дурниці, ти раціональніше до всього відносишся. По-друге, я не знаю, звідки взялась фантастична здатність по чотири-п’ять разів вставати вночі і не  втомлюватися, не злитись, а навпаки, любуватися малечею, як вона їсть, а потім солодко засинає. І третє, я, виявляється, можу бути мамою-блогером, і це непогано досить виходить! Ділитись досвідом, ознайомлювати аудиторію з цікавими своїми дослідженнями, рекомендувати справді хороші речі, які сама перевіряю.

— Чому обрали саме таке ім’я? І якщо б народився хлопчик, як би його назвали?

— Коли була при надії, ми з чоловіком домовились про те, що якщо у нас буде хлопчик — ім’я обирає тато, а якщо дівчинка — то я. Євген заявив, що ім’я для хлопчика вже має, Едуард — так як звуть його батька, а я от довго вагалась — у мене був цілий список імен.

Коли донечка була ще в пузику, ми її називали нашим сонечком, нашим золотком, Женя трохи навіть американізував і називав Голді. Я вирішила — от народиться, я її побачу і прийму рішення. І коли ми зустрілись, я зрозуміла, що ім’я Злата їй дуже пасує!

А щодо хлопчика, звичайно, ми хочемо, щоб в нас була велика, дружня родина. Трохи наберусь сил — і готова повернутись в пологовий.

— Ваша сестра Юля при надії… Це так співпало, чи, може, підгадали, щоб дітки були майже одного віку :-) ?

— Так, рідна сестричка Юля вже влітку чекає поповнення. Це весела історія, бо в жовтні Юля працювала в мене концертним директором, і ми мали фінальний концерт перед декретом. Є така в народі прикмета, що якщо пити з одного стакана з вагітною, можна і самій завагітніти, ми, звісно, з цього посміялись — бо Юля досвідчена мама вже двох хлопчиків. Але коли за два місяці вона мені подзвонила і сказала – сядь, бо в мене є гаряча новина — я зрозуміла, що в тих прикметах, щось таки є (Сміється). Скажу, я вважаю, дуже класно, коли в тебе є велика родина. В мого чоловіка Євгена, їх в родині п’ятеро, і уявіть на хвилиночку, як гарно, коли всі збираються за одним столом. Та й жити легше, коли знаєш, що ти не один, а в тебе є надійна опора — твоя велика сім‘я.

Alyosha вагітна! Співачка з чоловіком очікують на появу третього малюка

— Ваші куми Alyosha та Тарас Тополя теж чекають на поповнення… Які емоції в вас викликає цей бебі-бум?

— Так, це ж класно! Талановитих і творчих людей має бути багато. Альонка на бейбі-паті мені подарувала малесенькі рожеві пінетки для донечки, які вона саморуч зв’язала – напевно, Бог почув її внутрішнє бажання. Ну, а Тарас, коли в нас були хрестини, так вміло загойдував малу, що я розумію, що в них це вже все відпрацьовано на автоматичному рівні. Я щиро за них радію, вони крута пара і гарна родина!

— Ваш челлендж #первістоку38 став дуже популярним, ви цього очікували? Було багато фідбеку. Чи будете продовжувати його в іншому вигляді – наприклад, #мамау39…

— Мені ця ідея прийшла в голову, в першу чергу, тому, що я дуже хотіла в пам’яті залишити ці фантастичні моменти. А як це зробити – звичайно, вести щоденник. Назву я придумала теж свідомо, #первістоку38, мені хотілось підтримати дівчаток, які після 30-35 вирішили стати мамами. Я знаю, як це непросто. За той час, коли я вела блог про вагітність, у мене підзбиралась дуже гарна аудиторія мамусь, і коли вже донечка була вдома, і ми мали ряд непростих ситуацій, нам допомагали не лише з України, але з інших країн. Так, одна мама з Ґданську передала для донечка крапельки, і вони допомогли нам справлятись з коліками. Інша матуся з Вінниці надіслала укропну водичку. Інші давали рекомендації своїх провірених методів, словом надійна підтримка випрацювалась.

Наталка Карпа научилась варить мужу борщ «как у мамы» (ВИДЕО)

— Ви презентували нову пісню «Долею поцілована», коли від вас цього ніхто не очікував. Як вдавалось поєднувати догляд за малечею і роботу на студії?

— Це одна з найпролонгованіших робіт за всю історію моєї кар‘єри. Можливо, тому, що припала вона на вагітність та народження донечки, можливо, тому, що як ніколи не хотілось поспіху, а навпаки, розтягувала процес… Але вже є, як є!

«Долею поцілована» — новий сингл від улюблених авторів Олександра Коржа та Нани Ковальової, це вже третя наша спільна робота. От вміють відчувати мене, моє світосприйняття та мій настрій, за що їм велике дякую! Звукове забарвлення віддала в надійні руки вже рідного мені саундпродюсера Андрія Бакуна. Записували мій вокал, будучи на сьомому місяці вагітності, а доробили трек, коли донечці вже виповнився четвертий місяць. Ще перебуваючи в пологовому, написала кілька рядків для себе, але потім вирішила, що хочу їх додати саме до цієї пісні, проте, будуть вони лише у відео версії. Словом, скоро побачите. Бо і відеоробота також готується до прем‘єри.

Наталка Карпа презентує перший сингл після народження донечки

— Чим ще з творчості плануєте порадувати аудиторію найближчим часом? Є нові пісні?

— Ще ми готуємо міні-альбом колискових, поки ще особливо про нього не розповідаю, бо він в процесі, але робота над ними мені дуже подобається. Це буде щось особливе, душевне і ніжне. Це буде акустика.

— Ваша мама, Лідія, весь час з вами, допомагає із донькою. Чи скоро думаєте її «звільнити»? Будете запрошувати няню?

— Мамуся — наша фея, вона дуже допомагає, завдяки їй маю час піти в душ, і навіть поїхати на репетицію. Вона завжди поцікавиться, що смачного приготувати, і морально підтримає, коли відчуває мою втому. А ще я допомагаю їй потрохи ставати блогером! Спочатку вона не хотіла і не любила, коли я її знімала, але потім таки побачила зацікавленість аудиторії і часом навіть сама каже: «Ану, вмикай камеру, я по ділу розповім і дам потрібні поради!» Тому думаю, в близькому майбутньому чекайте від бабусі Лідусі її авторський блог!

Наталка Карпа станцевала с ротвейлером

— Спостерігаючи за Златою, чи не частіше стали згадувати власне дитинство? З якого віку пам’ятаєте себе?

— Пам’ятаю, напевно, себе з віку чотирьох-п’яти років. Особливо згадую подорож, в яку мене з собою взяли батьки, у тодішню ще Чехословаччину. Для маленької дівчинки, яка побачила вітрини лялькових магазинів, це була така подія! Я таки вмовила батьків купити мені ляльку майже у мій зріст. По сьогоднішній день батьки розповідають, що я нікому не давала її нести сама везла в Україну!

А ще одна цікава історія з дитинства пов’язана з парфумами. Батько мамі подарував французькі духи «Фіджі», це був великий дефіцит, мама по великих святах по краплинці дозволяла собі наносити аромат. І от мені десь три роки, до нас приїхала в гості мамина рідна сестра. Вони пораються на кухні, і, за словами мами, почули такий знайомий дорогий аромат! Побігли у кімнату і застали «веселу» картину: маленька Наталя стоїть на табуретці, тримає флакон і рученятком виливає вже останні краплі, граційними рухами хлопає себе по шийці, розпливаючись в великій посмішці (Сміється). Ще рік аромат парфуму стояв в квартирі. Звичайно, мене ніхто не сварив, але коли кілька років тому я летіла з Франкфурта, в дютіфрі побачила такі знайомі парфуми. І ви б бачили, яку посмішку вони викликали у мами!

— Коли почали займатись музикою, співати? Хто наштовхнув вас на думку стати артисткою?

— Музикою почала займатись у п’ять років, правда, все почалось з того, що попросила батьків записати мене на балет, дуже хотіла мати пуанти. Але набір закінчився, і сказали приходити на другий рік. Поруч була викладачка, в якої був недобір — це виявився клас гри на фортепіано. Мені відкрили кришку піаніно і «купили» на те, що вдома в мене буде такий самий інструмент. Спрацювало. Ось так почала займатись музикою. Перш ніж вивчити алфавіт, я вивчила нотну грамоту.

— Чи змінився ваш голос завдяки материнству? Кажуть, вагітність та пологи впливають на діафрагму, на тембр голосу…

— Якщо чесно, особливих змін не помічаю, але те, що дихалка зараз має ух які тренування — це факт. Справа в тому, що малеча дуже реагує на довгі звуки — я собі придумую вправи на дихання зі звуками і таким чином вдосконалююсь.

А тембр завдяки колисковим, напевно, став ніжнішим, але це вже скажуть слухачі.

— Ви писали у соцмережі, що «постраждала» талія… Коли плануєте повернутись до фітнеса?

— У нас зараз грудне вигодовування, і я ще не форсую подій. Звичайно, у форму буду приходити, але пріоритет — це дати донечці гарний імунітет, який є в материнському молоці.

Правда, коли дивлюсь у дзеркало — ще не в захопленні від своїх форм, але це все питання часу, а я дівчина наполеглива. Раціональне харчування, фізична активність та масажі, я впевнена, зроблять свою справу, але цим займусь після завершення ГВ.

Наталка Карпа —  о спасении от скуки

Щодо обмежень в харчуванні — вони стосуються того, щоб у дитини не було алергій та посиленого газоутворення. Маю таку табличку — що рекомендовано з продуктів, а що ні. По ній і харчуюсь, наче вдається, тільки за шоколадом заскучила дуже.

— Як Злата реагує на пісні, що ви їй співаєте? І взагалі, на музику?

— Звичайно, в нас без музики просто неможливо: мама співає, тато співає, дідусь і бабуся також. Мені навіть вдається на ходу щось рифмувати, і воно їй подобається.

Маємо яскраві книжечки, так розглядаємо, я їй розповідаю про них — маємо дуже цікаву дівчинку, все вона з уважністю дивиться. А ще вона у нас справжня «хохотушка» — так вміє реготати! Ці емоції в мене викликають захоплення.

— Як донька поводиться із татом? А з іншими людьми – ви допускаєте до неї когось ще, окрім рідних?

— Вона татусева донечка. Ви б бачили, яка це любов! Якщо перше слово буде «тато», я не буду здивована. А щодо друзів, які до нас приходять — доця привітно налаштована, усміхається та йде на руки без особливих проблем. Мої племінники Сергій та Сашко — це вже її гарні приятелі, вони так гарно бавляться разом! Тому з комунікацією в нас все гаразд.

— Багато хто з зірок не показує свою малечу, на світлинах затуляє їм личка, побоюються… У вас нема забобонів?

— Це не про нас. Перша заповідь Господня говорить, що немає іншого Бога, окрім Господа, а саме йому ми довірили нашу крихітку при хрещенні. Кожного ранку ми молимось, за нас моляться бабусі і дідусі. Я знаю, що ми своєю силою думки можемо притягувати багато речей та подій. Намагаюсь мислити позитивно та яскраво, інколи навіть і казково, тому живу як у казці!

Оставьте ваш комментарий