Про його працездатність на українському телебаченні ходять легенди. Здається, що у ведучого «Діти проти зірок», «Хто зверху?» та «Вар’яти-шоу» (Новий канал) у добі щонайменше 48 годин! Сергій встигає зніматися в кількох проектах, писати пости в соцмережах, особисто відповідати на повідомлення шанувальників, записувати відеоблоги, читати книжки, приділяти час сім’ї та волонтерству. Ми поспілкувався з Сергієм про улюблені проекти, вихід з «Вар’ятів» та майбутнє «Хто зверху?», зйомки сина у шоу, нагороди і смаколики від мами.

− Сергію, 7 жовтня стартують «Діти проти зірок». Якщо порівняти перший і другий сезони – що змінилося?
− Минулого сезону у нас були дещо сирі початок і кінець програми. Редакторська група провела роботу над помилками, змінивши ці ділянки. Цього року все шоу виглядає максимально органічно. Дуже цікавий початок програми, де команди з пушок розстрілюють інопланетян. І розкішний фінал зі смугою перешкод.

− Минулого року ви розповідали, що вас можуть розчулити дитячі сльози. Як доводилося в новому сезоні заспокоювати засмучену малечу?
− Навіть дорослі іноді можуть розплакатися від розпачу, якщо їм щось не вдається. А то дітки – вони гостро і дуже щиро переживають свої невдачі. І в першому, і в другому сезоні без дитячих сліз не обійшлося. На те, власне, і є дорослі на майданчику, щоб заспокоїти дітей. Я маю на увазі не батьків, бо їх на майданчик не допускають. Є ведучий, є зірки, які, коли бачать, що дитина засмутилася, можуть підійти, потримати за руку, обійняти, сказати якісь хороші слова.

− На «Дітях проти зірок» ви більше мімімішний чи суворий ведучий?
− Я б себе охарактеризував як ведучого, який «над бійкою», але з певною лояльністю до дітей. (Сміється.)

Провокації для дорослих

− Чи бували конфліктні ситуації на знімальному майданчику між зірками і дітьми?
− Бували іноді конфлікти в площині змагальництва. Коли діти, які профі у царині, яку вони представляли, починали під’юджувати зірок у процесі конкурсу. (Сміється.) Деякі велися на ці провокації. Коли знаменитість на всю силу працювала в режими «не здамся», чи то пак «не дамся», то виглядало досить весело.

− Не кожен ведучий може знайти спільну мову з дітьми. Відкрийте секрет, як вам це вдається?
− У програмах із дітьми потрібно показати максимум поваги до них. Не працювати з ними в кадрі з позиції дорослого. Я завжди принципово до дітей звертаюся на «ви», навіть якщо вони відповідають мені на «ти». Таким чином намагаюся підкреслити їхню важливість у цій студії і в цій програмі. Діалог з дітьми на рівних – це те, що має привести до позитивного кінцевого результату.

Леся без Сергія?!

− Перейдемо до «Хто зверху?» На шоу ви не лише ведучий, а й креативний продюсер. Можливо, мріяли щось змінити у форматі, додати якусь нестандартну «родзиночку»?
− З першого сезону шоу ми настільки все змінили відносно оригінального формату, що, в принципі, нашу варіацію «Хто зверху?» я розглядаю як «родзинку» в усіх світових версіях. Я дивився кілька адаптацій з інших країн, всі вони йшли по кальці нідерландського розробника формату. Тільки ми трішечки напряглися й перевернули це шоу з ніг на голову.

− З першого сезону шоу «Хто зверху?» ви встигли змінити трьох партнерок, а тепер Леся жартує, що буде єдиною, хто «виживе» вас. Зважаючи на нинішні обставини, її фраза може стати пророчою. Кого ви бачите біля Лесі замість себе?
− Доволі болісне питання, яке зараз глибоко сидить у моєму серці. По-перше, я завжди вкрай важко переживав появу нових капітанів у складі жіночої команди. Зараз, в разі перемоги на виборах, я складу повноваження ведучого Нового каналу. І питання, хто мене замінить, – мій головний біль. У мене були великі надії на одного ведучого в нашій країні, але щось він перестав їх виправдовувати. Тому не знаю. Думаю, відповідь на це запитання дадуть кастинги.

Одним «вар’ятом» менше

− 2020 рік став для вас свого роду трансформаційним. Ви вийшли з «Вар’ятів». Наскільки важко вам далося рішення завершити акторську діяльність, зважаючи на те, що це ваше дітище?
− Діти колись виростають. Їх відпускають з батьківського дому у великий світ. Так само і з «Вар’яти-шоу». Я керував проектом понад 10 років! Зараз, мені здається, час відійти трішки в бік. По-перше, щоб хлопці мали можливість далі самостійно розвиватися і більше розкривати себе. Адже коли ми проводили фокус-групи на Новому каналі, які стосувалися «Вар’яти-шоу», багато респондентів відповідали, що Притула затуляє собою інших акторів. Думаю, що за стільки років відданої праці у «Вар’ятах» вони заслужили вийти з тіні і максимально розкритися. По-друге, відчув цього року те саме, що в 2009-му, коли виходив з Comedy Club − я трішки виписався. Відчуваю, що не можу запропонувати глядачам щось нове в сенсі гумору. Краще піти в зеніті, аніж довести себе до ситуації, коли будуть казати, що Притула вже не той.

− Чи не боїтеся, що з вашим виходом гумор-шоу втратить популярність?
− Переконаний, що цього не станеться. Я в колективі далеко не найсмішніший. Є хлопці, які розривають зал в рази сильніше. Вони всі залишилися. В містах, де ми виступали, уже давно сформований пул глядачів, які йшли на «Вар’ятів», а не на Притулу. Як управлінець я лишив після себе повністю налагоджену структуру колективу – вона як ніколи сильна і міцна.

− До зйомок випусків нового сезону ви долучили сина Дмитрика. Це була його ініціатива?
− Це було абсолютно випадкове долучення. За сценарієм одного з випусків, у фіналі на сцені мала б з’явитися дитина. Адмінгрупа десь не додивилася сценарій. Я стою на майданчику і кажу: «Через годину ми будемо знімати цей елемент. Є якась дитина?» Всі дивляться на мене і кліпають очима. Цього дня я взяв малого з собою на зйомки, щоб не сидів сам удома. Він був у гримерці й робив домашні завдання. Приходжу до нього: «Йди на грим. Тебе треба в кадр на 20 секунд». Отак він там і опинився. Зайвий раз я дитину на зйомки не тягну. Це виняткові речі.

− Які ще новинки в гумор-шоу чекатимуть на глядачів?
− Залаштункове життя колективу – те, що завжди цікаво. В цьому сезоні ми вирішили зазирнути з камерою за декорацію. Покажемо, чим актори займаються в перерві між виступами. Ще у нас з’являться два нових україномовних стендапери. Також ми змінили систему визначення переможця у моєму з Владзьо батлі. Якщо раніше це робила аудиторія оплесками, то зараз на кожну програму, де є батл, приходить зірка українського шоу-бізнесу, яка своїми вподобайками вирішує, у кого жарти цікавіші.

− Цього року ви отримали зірку на «Алеї зірок» у Тернополі, також вас нагородили орденом за волонтерську роботу. Як ви ставитесь до подібних нагород?
− В такий момент, відверто кажучи, почуваюся трохи ніяково. Не знаю, це якось незвично. Завжди думав, що «зірки» на алеї отримують, коли тебе нема на цьому світі. (Сміється.) Коли в Тернополі місцева громада так підкреслили мою роль у житті міста, мене це дуже розчулило. Вдячний землякам з малої батьківщини. Що стосується ордену, не прийняти його було неможливо. Як я писав у себе на Facebook – це не лише моя нагорода, я тільки її кінцевий адресат. Насправді, вона отримана великою кількістю людей у моїй особі: десятків тисяч українців, які своїми грошима дали реалізувати ті волонтерські проекти, якими я займаюся.

Літо по-українськи

− Влітку ви не поїхали відпочивати за кордон, а мандрували Україною.
− Так. Україна надзвичайно мальовнича. Навіть радий, що цього року трошки поприкривали кордони, і люди більше уваги звернули на внутрішній туризм. Тому що наша країна багата на рекреаційний ресурс, історично-культурні пам’ятки. Нарешті у 2020 році багато українців зрозуміли, що необов’язково летіти закордон, щоб побачити щось прекрасне.

− До речі, на зиму запланували вже відпустку чи поки не думали про це?
− Мої зимові відпустки не відрізняються одна від одної років 10. Після Нового року проводимо кілька днів у Карпатах, Різдво – у мами, а далі – за ситуацією. 70% зимового новорічно-різдвяного відпочинку я вже собі уявляю. Але, якщо станеться так, як я про це мрію, то життя, можливо, внесе якісь корективи.

Малинка від мами

− Як часто ваша мама навідує вас в Києві?
− Останні кілька років доволі часто. Позаяк робочі графіки були такі, що я не завжди мав змогу вирватися до неї у Збараж. Мама – завжди бажаний гість у нашій оселі. Все ж таки і онуки хочуть бачити бабусю, і вона – їх. Відверто, вона іноді стає дуже сильною підтримкою. Часом у нас із дружиною графіки співпадають. Ми або цілий день проводимо десь на знімальному майданчику, або вирушаємо за межі Києва на кілька днів чи на тиждень у відрядження. Мама – опора і бабуся, на яку можна залишити дітей і не хвилюватися.

− Мами люблять частувати дітей і онуків. Які смаколики привозить ваша мама?
− Залежить від пори року. Цього літа ми мали не так багато можливостей заїжджати до неї, то вона кілька разів приїжджала і привозила домашні абрикоси, малинку, аґрус. Ми люто вітаємо на нашому столі все з маминого городу і саду.

Корисна звичка
− Завдяки періоду самоізоляції, коли ми позачинялися по своїх оселях, у мене з’явилася одна дуже корисна звичка – проводити максимально багато часу зі своєю сім’єю. – Розповів Притула. – Відверто, це теж стало певною причиною видозмін, які я зараз проводжу в своєму житті. Наразі пріоритет у тому, щоб якомога більше часу бути в Києві, а не за його межами. Навіть якщо у столиці мій день розписаний зранку до ночі, все одно я вертаюся додому. Можу прийти поцьомати своїх сонних, сплячих дітей. А зранку точно так само їх поцілувати, коли вони прокидаються. Це те, що заряджає на цілий день, і після чого ти спокійно лягаєш спати.

Рубрики: Интервью

Оставьте ваш комментарий