Поп-фольк-гурт з Мукачева переміг у ювілейному конкурсі Ukrainian Song Project /»Українська пісня», який нещодавно відбувся у Львові. Слухачів та журі вразила як епатажна пісня «Дримба», так і незвичайний імідж конкурсанток, а головне — їхня шалена закарпатська енергетика.

— Дівчата, вітаємо з перемогою! Зізнайтеся, були сподівання, що саме ви здобудете перше місце? Чи це була цілковита несподіванка?

Маріанна Окс: — Насправді це була несподіванка для кожної з нас. Звичайно, ми хотіли перемогти, я думаю, цього хоче кожний учасник, але що саме ми отримаємо перемогу, навіть не думали. Ми хотіли кайфанути під пісню, хотіли енергетику свою передати глядачам, одним словом, прожити ці три хвилини на сцені в задоволення і запам’ятати цю мить.

Ірина Янцо: — Після перегляду виступів усіх учасників ми в колективі одноголосно вирішили, що переможе крутий досвідчений гурт «Гуляй Город» в колабороції з Morphom. Перед нагородженням привітали їх з перемогою і пішли собі для статистики стояти на сцені та аплодувати переможцям. Коли журі назвало наш гурт — мені просто знесло дах. Пам’ятаю, що я стрибала до стелі, а те, що ще й кричала не своїм голосом, мені опісля сказали дівчата.

Адріана Борисова.: — Ми були налаштовані на перемогу під час підготовки до конкурсу, тільки з такими думками йшли на сцену, щоб якнайкраще показати себе та нашу командну роботу. Але точно можу сказати, що наша перемога — це сюрприз для нас.

Хустки — не «нафталін»

Це перший ваш такий масштабний виступ?

А.Б.: — Участь та перемога в конкурсі Ukrainian Song Project є наймасштабнішою для нашого гурту за 5 років з дня його створення. Раніше наш гурт був півфіналістом програми «Хіт-конвеєр» на М2 з піснею «Федоре».

І. Я.: — Ми ще ніколи не виступали на стадіонах перед такою кількістю людей, тому місяць щоденно готувалися на репетиційній базі та у танцювальному залі. Щодо пісні «Федоре», ми отримали схвальні відгуки журі, зокрема Юрія Нікітіна та Віталія Дроздова (Хіт-ФМ). Тоді вони зробили нам зауваження, що на сцені бракує продуманої взаємодії між учасницями. Зараз ми це виправили. А ось із зауваженням Тараса Тополі, що народні хустки — це «нафталін», не погодилися, і зробили їх головними в наших костюмах.

— В чому потаємний сенс затуляння обличь хустинами, шапками? Хто це все придумав?

І.Я.: — Це стилізований образ ляльки-мотанки, наш символічний персонаж «Анця», яка з’являлася у перших кліпах гурту з повністю закритим обличчям. Минуло декілька років, доки ми насмілилися привідкрити «Анці» уста і дозволили їй заспівати, а згодом знайшли технічну можливість вийти у такому образі на сцену.

М.О.: — Ми з дівчатами сміялись, що закрили очі, але відкрили свої ноги (Сміється.) І щось в цьому є. Але тепер закривати обличчя стало нашої фішкою. Саме на конкурсі звернули увагу на те, що наші костюми були оригінальні саме цим елементом на голові!

А. Б.: — Цей образ створений вже багато років тому, з ціллю економії часу на макіяж! (Сміється). Проте, сьогодні він набирає обертів та стає все дедалі популярнішим, крізь призму наших пісень та сенсу, кожної з них. Це магія, це потужна жіноча сила, яку відчуває слухач.

Хто така Анця Кушницька

— Розкажіть історію створення гурту, хто був «батьком» чи «матір ю» колективу?

І.Я.: — До «Анці» наша творча команда вісім років набиралася досвіду, розвиваючи рок-гурт Rock-H. Ідея жіночого проекту з’явилася ще за три-чотири роки до створення «Анці». Прототип сформувався в 2015 році і називався він «Рокаш-оркестра». Учасниками, крім чотирьох співачок та Віктора Янцо (лідер та один з засновників Rock-H) були ще десять інструменталістів. Але дуже швидко ми зрозуміли, що це занадто громіздкий склад, і в серпні 2016 року «Рокаш-оркестра» переформатувався в тріо «Анця».

Батьком колективу, керівником і генератором творчих ідей є лідер Віктор. Саме він дає поштовх гурту, створюючи головне — музику. Я пишу тексти, а ударник Rock-H Володимир Ульянов «упаковує» наші пісні в модний качовий саунд. Кліпи та образи для них переважно придумуємо також самі. Навчилися працювати зі світлом. Часто Віктор виступає в ролі оператора, я ж роблю монтаж та пост-продакшн. До слова, таким же складом і за такою ж схемою створюємо пісні та кліпи для Rock-H.

А.Б.: — Багато пісень з нашого теперішнього репертуару були записані Віктором багато років тому, для жіночого тріо, це й спонукало створити гурт.

Цікаво, назва «Анця» — це на честь когось?

І.Я.: — «Анця Кушницька» — це назва легендарної закарпатської вузькоколійки, яка дуже припала до серця Віктору. Це дуже колоритна закарпатська форма популярного у нас імені Анна.

Дримба & Богрийда

— Ваша творчість, як зазначається у більшості джерел, — здебільшого етнічні українські пісні в обробці. А свої пісні створюєте?

— Музика практично усіх наших пісень — авторська. Народними є лише деякі уривки текстів пісень, але всі тексти ми дописуємо та переробляємо так, щоб вони підходили під створену Віктором мелодію. Вже навчилися писати в народнопісенному стилі так, що і не відрізниш, де закінчився народний текст і почався авторський. А потім люди пишуть, що це народна пісня в нашій обробці.

А.Б.: — В нашому арсеналі є і авторські пісні, одну з яких ми вже незабаром випустимо.

— Тексти пісень — лемківська мова, західні діалекти, ви самі володієте ними, спілкуєтесь у побуті?

 М.О.: — Кожна з нас із Закарпаття, тому ми спілкуємось вдома і між собою закарпатським діалектом.

 І.Я.: — Звісно, володіємо. Ми обрали цю мову тому, що нам вона рідна, і тільки нею ми можемо щиро висловити свої почуття.

А.Б.: — І в побуті спілкуємось звичним нам закарпатським діалектом, адже ми живемо в Закарпатті. (Посміхається.)

— Ваш перший альбом «Богрийда» вийшов 2017 року, готуєте новий? До речі, що означає «богрийда»?

І. Я.: — Це бутоньєрка, якою прикрашають одяг чи головний убір. Пісню про богрийду ми знайшли у збірнику «Співає Віра Баганич», але, як і завжди, переробили весь текст, залишивши тільки це дзвінке яскраве слово.

Зі створенням «Дримби» ми знайшли новий стиль, який до душі як нам, так і слухачам. Продовжуємо накопичувати матеріал на цілий альбом у такому стилі. Але, думаю, головна пісня для нього вже є. (Посміхається.)

 Мукачеве — різнобарв‘я культур

 — Цього року гурту виповнюється 5 років, чи будете відзначати перший ювілей?

М.О.: — Ми з дівчатами це не обговорювали, але я, думаю, на рахунок святкування ідеї прийдуть скоро, і ми відсвяткуємо це.

І.Я.: — У мене таке враження, що зараз усе тільки по-справжньому починається. Між нами з’явилася якась творча хімія, кількість роботи за минулі роки перейшла у якість та натхнення. Почалася справжня творчість.

— Всі живете в Мукачеві? Це ваше рідне місто?

І.Я.: — Так, усі наші учасники з Мукачева чи навколишніх сіл. Ми маємо досвід дистанційної роботи, і це не про творчість. Тому для нас принциповим було питання географічної близькості учасників.

— В чому його особливість для вас? Де найулюбленіші місця?

А.Б.: — Наше місто — це різнобарв‘я культур. Навколо нас оточують Карпати, а кожна скульптура каже про давнє минуле. Найулюбленіших місць у нас багато — замок «Паланок», парки, міська площа…

І.Я.: — Наше місто — одне з найгарніших в Закарпатті. Має чудовий замок, неймовірно гарний архітектурний ансамбль у своїй центральній частині, багато пам’яток, пов’язаних з історичними постатями, які тут народилися чи жили. Наше місто — наше натхнення. Ми показуємо його красу у своїх кліпах, створюємо пісні про нього. Наприклад, у нас є пісня «Фанка із Паланка», де йдеться про район Мукачева, розташований в околицях замку «Паланок».

Адріана, Ірина, Маріанна

Будемо знайомі!

Ірина: «Я народилася в Хусті, маю лемківське коріння — бабуся та дідусь були переселені з території сучасної Польщі під час операції «Вісла». За професією художник-дизайнер, а на сцену вперше вийшла доволі пізно. Не думала, що життя моє повернеться так, що я стану співачкою. Маю двох доньок, які також співають».

Маріанна: «Недалеко від Мукачева є смт Кольчино, тут я народилась, тут я живу з мамою та сестрою. Мені 23 роки , закінчила університет в Києві — Муніципальна академія естрадного та циркового мистецтва. З дитинства бачила себе на сцені і пов’язала з цим своє життя. Якось на одному концерті я виступала сольно, і після виступу прозвучало питання від Віктора Янцо, чи не хотіла б я спробувати себе як учасниця гурту «Анця» — на той момент вони шукали дівчинку, і я погодилась.

Адріана: «Мені 19 років, і я родом з Мукачева. З дитинства виступаю на сцені та пов‘язала своє майбутнє життя з цією професією. Навчаюсь в університеті на музичній спеціальності, працюю у вокальному гурті «Бревіс» та нещодавно в гурті «Анця». Одного суботнього ранку мені зателефонували Віктор та Ірина Янцо та запропонували співпрацю, і я щиро рада, що вони обрали саме мене.

 Творча родина

Ірина фронтвумен гурту «Анця», а її чоловік Віктор Янцо — продюсер, до того ж лідер відомого гурту Rock-H. Ми поцікавилися, як співіснують дві творчі особистості в родині.

— Це непросто, але кожен з нас окремо і близько не дав би такого творчого результату, який ми даємо разом, — ділиться Ірина. — Ми спільно працюємо над піснями, кліпами та розвитком гурту постійно — і коли п’ємо каву зранку, і коли їдемо в авто, і коли сидимо з дітьми в піцерії. Це усе відбувається дуже спонтанно і непередбачувано, в процесі комунікації.

— Скільки ви вже разом? Як познайомилися? Може, є романтична історія кохання?

— Разом ми майже 20 років, познайомилися в хорі, а ще до того Віктор запримітив мене в школі, у якій ми обоє навчалися. Але я його не пам’ятаю з тих часів. Він вперше представився мені як студент композиторського факультету консерваторії, учень Мирослава Скорика.

— Ваші доньки — теж творчо обдаровані?

— Так, обидві мають творчі здібності. 14-річна Марічка має хист до малювання, як і я у свій час, а 8-річна Іванка змалечку співає, як тато.

Оставьте ваш комментарий