У вересні ведучий відзначає свій перший невеличкий робочий ювілей — рік у проекті «Ранок у великому місті» на ICTV. Він розповів нам, як промайнули дванадцять місяців телевізійної кар’єри і як за цей час змінилося його життя. А також зізнався, чи планує переїхати з сім’єю до Києва з рідного Івано-Франківська.

Сергію, ви цілий рік працюєте у столиці. Вже почуваєтесь киянином?

Ще ні, бо все таки цілий рік живу на два міста. Але Київ мені до вподоби, чужим я тут точно не почуваюся! (Усміхається).

Через площу на майдан

Які місця в Києві вже встигли вам припасти до душі?

У мене є улюблений піший маршрут, яким я гуляю в добру погоду: від площі Льва Толстого повз Бессарабку, проходжу увесь Хрещатик і через майдан Незалежності аж до Арки дружби народів, далі на Володимирську гірку і потім два варіанти: або на Воздвиженку, або на Андріївський узвіз і виходжу на Контрактову.

З ким тут зав’язали нові знайомства, завели дружбу?

Найбільше часу я проводжу зі своїм колективом «Ранку у великому місті», тож основне коло знайомств тут і сформував. На тусовки часу не маю, тому й не скажу, щоб у моєму оточенні з’явилося багато нових людей. Проте у мене й без того стільки друзів та знайомих в Києві, що тільки б знайти час з усіма зустрітися на каву!

З колегою по ранковому проекту Юлією Зорій

За рік оренди житла в столиці траплялися якісь форс-мажори? Були випадки, коли залишалися без даху над головою?

Ой, форс-мажор був тільки один-єдиний разочок. Коли я приїхав близько 21:00 за адресою, де забронював житло, а з’ясувалося, що це якісь «ексклюзивні» апартаменти і заселення у них лише з 14:00-15:00. У результаті я залишився пізно ввечері без житла в столиці, довелося витратити декілька годин, щоб знайти альтернативу. Але все закінчилося добре.

До речі, в Києві самі собі готуєте? Є рецептик швидкої й легкої страви?

Чесно? Не готую! (Сміється). Часто снідаю в кафешці на каналі або в «Хлібному», обіди й вечері теж беру на доставку або виходжу в якийсь заклад поїсти. Готувати для себе одного не завжди є бажання, я більше люблю готувати для когось. Та й вільного часу обмаль, шкода його витрачати на приготування їжі.

Тест-драйв життя

Плануєте переїхати до Києва остаточно й перевезти сюди свою дружину та синочка?

Ой, це питання дуже болюче, ми постійно про це говоримо з дружиною, і певний прогрес є. Ми як мінімум визначилися, що хочемо знімати квартиру на Оболоні, поблизу парку «Наталка». Для життя з малечею це дійсно ідеальне місце. Я навіть ходив на оглядини квартири, проте коли ми зрештою переїдемо — сказати важко…

У вас із дружиною Регіною був такий своєрідний невеличкий тест-драйв життя у столиці: ви тиждень прожили тут всією сім’єю й намагалися відчути, як це відбуватиметься після переїзду. Регіна минулого року сказала, що їй важко буде покидати комфортний Івано-Франківськ. Змінила свою думку?

Так, дійсно. Такий досвід був. Перший день моїй родині було дещо дискомфортно. На другий день їм вже почало подобатися. А на третій — то й взагалі сказали, що не хочуть повертатися, бо погода була чудова, ми багато гуляли, ходили в класні кафешки і просто насолоджувалися, що ми разом. Проте дружина й далі хвилюється щодо переїзду, боїться покидати так звану зону комфорту в Івано-Франківську.

На всі сто

15 вересня — рік, як ви у команді проекту «Ранок у великому місті» на ICTV. Як вас змінило це ранкове шоу?

Цей рік якось дуже швидко пролетів. Звісно, я навчився рано прокидатися і, попри недосип та втому, залишатися позитивним та усміхненим у кадрі. Тепер умію висипатися за 4-5 годин, а ще — цінувати обідній сон.

Ваші сподівання реалізувалися повною мірою?

Так, на всі сто відсотків! Я приблизно так собі все й уявляв. Класна команда, цікавий досвід, постійні зйомки й безупинний рух. Впевнений, що далі буде більше!

Що вам дає найбільше драйву в роботі телеведучого, а що хотілося б змінити?

Драйву додає той факт, що я займаюся тим, що вмію найкраще, що моя внутрішня енергія знаходить реалізацію назовні. Мені подобається усвідомлювати, що по той бік екрана мільйони глядачів щоранку вмикають свої телевізори, щоб дізнатися найактуальніші новини. Єдине, що хотілося б змінити — це щоб позитивних новин було більше.

Малий кадр

Вашому синочку Сашку вже рік і вісім місяців. З них більше половини свого життя він бачив вас практично тільки на вихідних. Вам як татусеві це розриває серце? Як намагаєтесь компенсувати втрачений час?

Ох, це той момент, коли від одного запитання сльози навертаються на очі… Найбільше засмучуюсь саме через те, що мало бачу сина, а він росте і змінюється так швидко… Все, що я можу зробити — це максимально якісно проводити час з ним у ті дні, коли ми разом. А ще ми практично щодня зідзвонюємося по вайберу. Ну, і по телевізору він теж любить на мене поглядати. Головне, щоб він розумів і відчував, що татко завжди поруч, що б не сталося… Я люблю його понад усе на світі!

Розкажіть, яким росте ваш Сашко.

(Усміхається). Це ще той кадр! Він дуже швидко все «хапає», просто ловить на ходу. Слова та фрази, міміку, емоції. Обожнюю, коли він співає пісні італійською. А коли син щиро сміється, я теж не можу стримати сміх. Буквально вчора Сашко півдня демонстрував, як навчився кланятися після виступу. Ну а коли він сказав нам із дружиною фразу «Я вас люблю» — ми просто розтанули!

Натхненні подорожі

Сергію, судячи з ваших фото в інстаграмі, цього літа ви сім’єю чудово відпочили в Туреччині й Чорногорії. Що найбільше вразило?

Ці дві поїздки були абсолютно різні по формату, але обидві — дуже класні. Туреччина — це all inclusive, ми були втрьох (я, Регіна й син), а ще з нами були друзі, також з маленькою дитинкою, ровесницею Сашка. Чудовий готель, прекрасна компанія і найкраще те, що не потрібно було думати про приготування їжі, миття посуду й інші побутові моменти. Багато фруктів, сонця, моря й тепла… Що ще треба для щастя? А Чорногорія — це був суто сімейний відпочинок, на який ми взяли бабусю (мою маму). Ми обрали апартаменти в неймовірному місці поблизу Котора. Там було надзвичайно красиво, тихо і спокійно, а ще — найчистіше море та багато морепродуктів. Суцільна естетична насолода. Такі подорожі мене дуже перезаряджають і надихають.

Рубрики: Интервью

Оставьте ваш комментарий