Популярний український актор театру та кіно добре знайомий глядачам за фільмами й гумористичними ситкомами «Коли ми вдома», «Село на мільйон», «Будиночок на щастя», а віднедавна — ще й за серіалом «Ромео та Джульєтта із Черкас». Як виявилося, окрім акторського таланту, Костянтин має ще один — хореографічний! Він розповів нам, як йому вдається поєднувати різноманітні творчі амплуа й до того ж залишатися люблячим чоловіком і турботливим татусем.

Костянтине, зізнайтеся, ви шукаєте нові ролі чи вони самі знаходять вас?

— Зараз вони самі мене знаходять. Це відбувається періодами. Влітку та навесні вони дуже активно шукали мене! Я навіть відмовлявся від деяких проектів, оскільки бракувало часу. А півроку до цього сидів без зйомок, чекав, робив фотосесії та шоурили. Коли зібрався вже всіх обдзвонювати у пошуках кастингів та ролей, то не встиг цього зробити, оскільки мені подзвонили і сказали, що є новий проект.

Фішка акторської кар’єри в тому, що ти можеш дійсно довго шукати ролі, потім пройти кастинг у п’ять проектів, вони розпочнуться в один період, і ти просто не зможеш їх усі «розрулити». Це дуже складно. Звичайно, ідеально переходити поступово з одного проекту в інший. Але в мене так поки що не виходить. На мене одразу падають 5-6 проектів в один період, тож доводиться обирати та зніматися у двох. А потім знову сиджу без зйомок і чекаю на кастинги…

Пам’ятаєте свій перший кастинг? Чи багато їх було у вашому житті?

— Так, я добре пам’ятаю перші кастинги. Вони були прикольні. У мене очі горіли вже тоді. Мені здається, я одразу зрозумів, яким потрібно бути на кастингу. Головне — ніколи не боятися й усім доводити, що ти зможеш. Тут і зараз! Ти не просто молодий актор, ти вже професіонал. Ця пристрасть в очах була з першого кастингу.

Студентські байки

Ви закінчили акторське відділення Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого. Які таланти на творчому конкурсі демонстрували на вступних іспитах?

— На вступних я, як і всі, читав байку, прозу, монолог, виконував пісню й танець. У мене була російська байка Крилова «Мартышка и очки». Я так активно її читав, що всі педагоги почали сміятися! Одразу зупинився, оскільки думав, що наді мною насміхаються й мені потрібно йти з професії ще до того, як я у неї увійшов. (Усміхається.) Потім побачив, як один із педагогів підвівся — його очі були у сльозах від сміху і він попросив продовжувати. Це було непрофесійно, але дуже щиро. Я викликав у них справжні емоції.

Чому обрали саме акторську професію?

Вона якось сама мене обрала. Багато часу у своєму житті я приділяв саме акторству. Весь час був на сцені, займався творчістю. Це була й непрофесійна сцена студентського театру, і літні табори, і шкільні заходи. Але я постійно в цьому розвивався, усвідомлював, що це за робота. Тому й вирішив піти навчатися на актора.

Чим вам запамяталося студентське життя?

— Перший рік я жив у гуртожитку. Це було дуже важко, зате запам’яталося на все життя. Для мене головним було навчання, а для більшості — гулянки. Іноді я повертався до гуртожитку після вечірньої репетиції, яка закінчувалася о 23:00, чистив зуби, лягав спати, і тільки вухом до подушки припадав, як одразу за стіною починала гучно лунати музика — сусіди влаштовували дискотеку. І я міг або йти до них гуляти всю ніч, або щось читати, оскільки спати вже не було змоги. І ось так цілий рік! Я не витримав і виселився з гуртожитку.

Ще запам’яталося, як я вступив спочатку не на безоплатне навчання, а на платне. Фінансувала мама, вона мені дуже допомагала. Навчання коштувало тисячу доларів на рік. У мене тоді з’явився стимул — перейти на бюджет. Для цього потрібно було гарно вчитися, тому всі сили я витрачав саме на це. Так і сталося. У кінці першого курсу мене перевели на безоплатне відділення.

Часто зустрічаєтесь з однокурсниками? Товаришуєте з ними?

— Зустрічаюся з однокурсниками зараз тільки на знімальному майданчику. Один мій товариш переїхав до Естонії з нашою однокурсницею. З ними я контактував найбільше. Вони в іншій країні, тому спілкуємося мало.

І комедія, і драма

Ви не лише знімаєтесь у кіно, а й деякий час працювали актором у драматичному театрі на Печерську. Чи відрізняється ваше театральне амплуа від кіношного? Які ролі зазвичай граєте в театрі?

— В театрі я грав все, що тільки міг. Були й чудові ролі, і чудові вистави. Театральне життя від кіношного дуже відрізняється. В театрі ти можеш бути ким завгодно, більше поле для розмаїття образів.

Вам ближче кіно чи театр?

— Все-таки театр. Люблю театральну сцену. Якби в мене було бурхливе життя на театральній сцені, я б проводив там більше часу. Але так склалося, що за два мої роки в театрі ми зробили мало класних вистав. І я вирішив більше зніматися в кіно.

Який кінообраз вам більш до душі?

— Зараз мені ближчий чесний кінообраз, де я можу бути щирим, зі справжніми емоціями. І не важливо, комедія це чи драма. Я люблю, щоб у моїй ролі була й комедія, і драма. Тоді почуваюсь повноцінним персонажем. Оскільки у нашому житті не буває одного жанру, він постійно змінюється. Не може бути все лише добре чи лише погано. Якщо у образу є така амплітуда, мені це ближче.

Яку з уже зіграних ролей вважаєте особливою? Чому?

— Жодну, чесно кажучи. Напевно, ще немає такої ролі. Всі ролі класні, але особливу не можу виділити.

Шалений наречений

Над чим зараз працюєте?

— Зараз приступили до зйомок четвертого сезону ситкому «Будиночок на щастя».

Зараз на українському ТБ йде комедійний серіал за вашою участю «Ромео і Джульєтта із Черкас». Як ви почувалися в ролі нареченого та новоспеченого чоловіка?

— Нормально! У мого героя незвична професія — він проктолог. Мені завжди було цікаво, чому люди йдуть на проктологів. Звичайно, такі лікарі потрібні, але чому людина обирає саме таку професію? І мені здається, я досі не розгадав цього питання. (Сміється.)
А в ролі нареченого мені було чудово. Згадав, як це було в житті. Тому все пройшло легко та чудово.

Легко вжились в образ і знаходили спільну мову з акторами?

— Дуже легко! Зі всіма акторами я вже був знайомий, окрім Поліни Василини. У перші дні ми придивлялися один до одного і ще не мали правильного контакту. А потім почали більше спілкуватися за кадром. Зрозуміли, що ми нормальні люди, все стало на свої місця — і в кадрі нам стало працювати спокійно та комфортно.

Три весілля

А тепер згадайте своє справжнє весілля… Що найбільше врізалось у пам’ять з цього дня?

— У нас було три весілля: розпис, святкування через місяць, а ще за місяць — вінчання. Розпис пройшов спокійно. Прикольно було те, що ввечері ми святкували з рідними і зрозуміли, що моя мама та батьки Валі познайомилися лише в ресторані. До цього не бачилися. Вийшло так, що вони зустрілися на нашому весіллі.

Розкажіть свою історію кохання. Як пропонували руку і серце Валентині?

— Руку й серце пропонував на березі Червоного моря, під зоряним небом. Зробив альбом з нашими фото. Світлини були вклеєні до половини альбому, а далі залишилися порожні сторінки. Я сказав, що хочу заповнювати ці сторінки разом з Валентиною в офіційних стосунках. Став на коліно й запропонував вийти за мене. І вона погодилась!

Ви романтик?

— Так. Але романтичні вчинки роблю не так часто, оскільки багато працюю. Немає сил і часу. Іноді дійсно з’являється бажання щось зробити. Хотілося б частіше, але ми молоді батьки, так що на романтику не завжди залишається вільна хвилина.

Правила виховання

У грудні вашій донечці Емілії виповниться п’ять років. Виховуєте її як принцесу? Чи ви суворі батьки?

— Я іноді суворий та непохитний, а часом дозволяю робити все, що вона захоче. Намагаюся підтримувати баланс та гармонію у вихованні. У мене мама — вчителька. Я бачу, як вона працює з дітьми, як вона виховувала мене — і розумію, що не можна дитині все дозволяти. «Ти принцеса. Роби що хочеш» — ні, такого немає. Все-таки потрібні правила.

Дозволяєте їй зависати в гаджетах чи обмежуєте?

— Зараз у неї немає гаджетів, хоча вона вже просить собі телефон. Іноді на моєму телефоні грається, проте виключно в розвивальні ігри. Але ми не даємо гаджети постійно, щоб вона сиділа лише в них. Такого немає. Все лише разом з нами.

Чи є у вас улюблені ігри, іграшки з донькою?

— Емі дуже любить гратися з ляльками. Звичайно, мені доводиться робити це разом з нею. (Сміється.) Ляльки ЛОЛ, Барбі та всі інші. Ставимо вистави з нею та її ляльками. Вона сама придумує сюжет, і ми його показуємо перед іншими глядачами-іграшками. Це в холодний час року. А в теплу пору ми полюбляємо ходити на пікніки або в екстрим-парки, лазити по деревах.

У творчій сім’ї, напевне, і діти творчими ростуть! Якісь таланти вже проявляються у вашої донечки?

— У неї дуже класний талант — щось вигадувати, придумувати, як я описував вище з ляльками. Також вона полюбляє малювати. Ми з дитинства не забороняли їй цього. Вона малювала на підлозі, на стінах, скрізь, де могла. Цей талант розкрився, і вона продовжує малювати. Також Емі пішла на танці. Вона дуже круто танцює!

Бабусі й дідусі допомагають у вихованні доньки?

— Моя мама живе у Дніпрі, тому не може постійно нам допомагати. А з мамою Валі доньку іноді залишаємо на два-три дні. Їй подобається проводити час у бабусі.

Які відносини склалися у вас з тестем і тещею? Ви хороший зять?

— Класні, спокійні, дорослі стосунки. Потрібно у них запитати, чи хороший я зять. (Сміється.)

Як зазвичай проводите вільний час? Де черпаєте сили й натхнення? Як полюбляєте відпочивати?

— Відпочивати полюбляю на природі. Також подобається СПА, масажі, баньки, реклаксовий відпочинок. Люблю кіно та серіали. Але все, що я перерахував, роблю дуже рідко. Оскільки у мене швидкий темп життя, постійно потрібно готуватися до чогось та щось вирішувати. Я навіть карантин полюбив за те, що нікуди не потрібно було бігти. Проводив багато часу з сім’єю. І це було круто.

У вас у родині обов’язки розподілені на жіночі та чоловічі? Чи ви з легкістю можете вимити посуд, поприбирати, приготувати вечерю?..

— Я все це з легкістю можу зробити! У принципі, все розподілено, але не завжди вдається діяти за планом. Інколи Валя щось робить, що я повинен робити, часом навпаки. У нас немає чітких меж.

Та-та-та-танці!

Зараз ви берете участь у популярному проекті «Танці з зірками». Розкажіть, що за пристрасті розгорілися навколо вас? Чи правда, що цей проект став загрозою для вашого шлюбу?

— Ні, жодної загрози шлюбу немає! Дійсно, у нас було багато сварок з Валентиною. Одна з них, зокрема, була щодо «Танців з зірками». Але зараз все добре. У кожної сімї бувають різні ситуації. І від сварок ніхто не застрахований. Мені здається, це всі розуміють. Тому нічого критичного не відбулося. (Усміхається).

Як вам танцюється з вашою партнеркою Роксоляною Маланчук?

— У мене чудова партнерка! Надзвичайно професійна, талановита та прекрасна як педагог. Нам дуже класно працюється разом. Мені з нею пощастило. Це як виграти лотерейний білет. Мені хотілося, щоб у мене була партнерка, яка вміє круто танцювати бальні танці, професійний хореограф (у неї навіть є власна танцювальна студія). І так вийшло! Рокса цьогоріч мала брати участь у міжнародних змаганнях, але заради проекту відклала їх. Але їй всього лише 21 рік. Так що у неї ще все попереду — нові змагання й перемоги!

Рубрики: Интервью

Оставьте ваш комментарий