Співачка з родиною повернулася з сонячної Болгарії. Подорож на автомобілі виявилася насиченою пригодами та враженнями. Дорослі й діти відпочили, засмагли і… сумували за українським борщем.

— Катю, з якими почуттями відновлювали подорожі після карантину?

— Ми дуже скучили за подорожами за кордон, оскільки під час карантину досить активно подорожували Україною. Старша дочка Соломія весь час казала, що мріє поїхати на море саме в Болгарію, адже це місце асоціюється у неї з затишним сімейним відпочинком і веселими розвагами.

Зробивши щеплення й оформивши документи, ми все одно з хвилюванням прямували до кордону, бо начулися, як людей не пускають з різних причин. Ми теж ледь не потрапили в їхнє число, тому що не взяли з собою свідоцтва про народження дітей, і довелося доводити, що діти — наші. Врятувала ситуацію Соломія, яка стійко витримала допити прикордонника. Правда, ім’я мами вона назвала відразу, а татове — забула, та згадала тільки прізвище, чим розсмішила всіх.

— Це ж не перша поїздка всією сім’єю за кордон на автомобілі?

— Ні, перша подорож до Європи відбулася відразу після народження молодшої дочки два роки тому. До того ж раніше, якщо ми літали за кордон, то зазвичай брали авто напрокат на місці. Це дає можливість вільно вивчати країну. Крім того, подорожуючи на машині, я можу взяти з собою величезну валізу з сукнями.

з чоловіком Сергієм

— Як прокладали маршрут?

— Маршрутом займався мій чоловік Сергій, який вивчив відгуки інших мандрівників та офіційну інформацію від державних органів, адже правила перетину кордону постійно змінюються, і не всі пункти перетину зараз працюють. Ми обрали найшвидший і найромантичніший — на поромі через Дунай, який відкрився тільки в цьому році. Все пройшло добре, так що можемо рекомендувати мандрівникам пором Орлівка — Ісакча.

— Ви раніше бували в Болгарії?

— Так, це вже третя мандрівка до цієї країни. Але цього разу ми активно подорожували, і не лише по узбережжю. Болгарія дуже змінюється, постійно з’являються сучасні готелі та місця для відпочинку, відкриваються нові музеї та ремонтуються старі, дороги стали помітно кращими. Тут нам подобається поєднання пляжного відпочинку та активного туризму, а ще в Болгарії дуже спокійно і безпечно, місцеві люди — доброзичливі й ненав’язливі.

— Як довго ви були за кордоном?

— Відпочивали 10 днів. Замовили апартаменти з басейном у самому центрі міста Св. Костянтин і Олена, щоб менше перетинатися з іншими людьми. Потоваришували з родиною, у якої знімали апартаменти. У них теж двоє дітей, приблизно того ж віку, що й у нас. Вони подружилися і гралися разом. Болгари дуже приємні у спілкуванні, культурні та щедрі люди. Коли ми заїхали у квартиру, на нас чекали гостинці й частування.

Готували їжу самостійно, іноді їли в колоритних ресторанах або пробували місцеву вуличну їжу. Наші діти полюбляють різний фастфуд, і найбільше схвалення у них викликала картопля фрі або шматок піци. Правда, Соломія в кінці відпочинку заявила, що втомилася від закусок і хоче домашнього борщу.

— Як проводили безтурботні дні у відпустці?

— Ми розділили пляжні дні та поїздки по країні. У пляжний день ми вранці обов’язково йшли на море, поки чиста вода і ще не так жарко. Правда, прийти на море було легше, ніж звідти піти, бо дітей було абсолютно неможливо витягнути з води, а молодша й зовсім пручалася, коли її несли з пляжу, влаштовувала цілі концерти. У перші дні мені здавалося, що всі навколо думають, що я вкрала дитину. (Сміється.) Але потім ми придумали хитрість — виманювати дитину її улюбленими бананами. Це мало приблизно такий вигляд: я з дітьми у воді, а тато вже на березі чистить банан, і поки Квітослава його їсть, ми швиденько садимо її в коляску й біжимо з пляжу. В обід ми зі старшою дочкою влаштовували посиденьки біля басейну, поки у тата з молодшою була сієста в кімнаті. Після «тихої години» йшли гуляти в розкішний ботанічний сад, один з найкращих на Балканах. Величезна територія з цікавими ландшафтами, дивовижними рослинами й гірською річкою. Якось ми влаштовували там пікнік. Для дітей працюють атракціони, але Соломію більше вразив концерт симфонічної музики в один із літніх вечорів. Дитина просиділа дві години з відкритим ротом. Особливо сподобалася віртуозна скрипачка — найкраща мотивація для дівчинки, яка тільки пішла в музичну школу вчитися гри на скрипці. Зазвичай після таких спокійних днів нам хотілося нових вражень, і ми вирушали в нові місця.

— Як розважалися на пляжі?

— Соломія з самого початку вирішила, що ми морська сім’я: мама — русалка, тато — акула, Соля — рибка, а Квітослава — медуза. Медуза, втім, виявилася зубастою і прокусила надувні круги, які у нас були. Не подобалося їй з ними плавати, аж надто хотілося бути дорослою й самостійною. Це ще той екстрим для батьків!

— Можливо, були насправді екстремальні випадки?

— Найбільше мені особисто запам’ятався пляж Іраклі, на який ми заїхали ввечері. Скрізь його рекламують як лакшері, але навігатор вирішив інакше — і повів через поля і ґрунтовки на дику частину, де виявилося багато нудистів. Я не розгубилася і взяла з них приклад. Скажу відверто, що так купатися, на мій погляд, краще за все. (Сміється.) А екстриму нам вистачило на зворотному шляху, коли за 300 кілометрів до кордону з Україною ми не зустріли жодної закусочної або заправки, де можна було б поїсти або випити кави. Так що мандрівникам слід мати це на увазі й набирати з собою в дорогу побільше їжі й питва.

— Побачили в Болгарії щось цікаве?

— Цього разу ми вирішили вивчити грецьку спадщину Болгарії, оскільки Давню Фракію населяли греки. Ми відвідали три античних міста на узбережжі — Несебир, Созополь і Бялу. І якщо перші два широковідомі туристам, то в Бялу ми заїхали випадково, побачивши на трасі дороговказ на античну фортецю. І не пошкодували! Там на нас чекав справжній скарб: сучасний музей прямо на діючих розкопках і неймовірно красивий вид на розбурхане море. У музеї ми побачили величезні амфори в людський зріст із написами, реконструкцію винного преса, а також ранньохристиянську церкву з мармуровими колонами. В один із днів, коли на морі погода зіпсувалася, ми поїхали за сонцем в гори, у древню столицю Болгарії — Велико-Тирново. У мене лишились дуже змішані почуття після відвідування цього міста. Величний палац зовсім занедбаний, як і половина будинків у цьому місті. Але водночас величезна середньовічна фортеця з прекрасним собором на верхівці гори. Краєвид звідти приголомшливий. А ввечері на стінах фортеці влаштовують світлове шоу. Цього разу ми не залишалися на нього, але в майбутньому дуже хочеться приїхати в це місто на кілька днів.

— Болгарська кухня не залишила вас байдужими?

— Баницю й кисло мляко ми полюбили давно, а цього разу спеціально їхали за місцевим делікатесом — печеним перцем. Для цього ми купили короля болгарської кухні — чушкопек. Це спеціальний прилад, який виконує єдину функцію — пече перці. «Чушка» по-болгарськи значить перець. Рецепт дуже простий. Опускаєш червоний перець у прилад — і через дві хвилини отримуєш розкішний продукт, основу багатьох болгарських страв. Його можна їсти так, знявши шкірку, можна консервувати в оливковій олії або ж нафарширувати бринзою чи м’ясом і обсмажити в паніровці. Ця страва називається «паця бюрек», і мій чоловік уже навчився майстерно її готувати. Болгари дуже пишаються цим винаходом, і не дарма. Ми навіть привезли з собою кілька чушкопеків на замовлення друзів, бо ніде, крім Болгарії, вони не продаються.

— Ви як музикант знайшли щось для себе в цій мандрівці?

— Я давно цікавлюся болгарським фольклором і була безмежно щаслива, коли в антикварній крамничці в Созополі вдалося знайти платівку легендарних виконавців «Тріо Болгарка». Вініл хоч і вінтажний, та виявився абсолютно новим,  він десь пролежав 40 років, щоб я його послухала. (Посміхається.) А ще ми купили незвичайні музичні інструменти — дерев’яні тріскачки у вигляді жаб і традиційну болгарську косметику з трояндовим маслом.

— Чи поїдете коли-небудь знову в Болгарію?

— Очевидно так, незважаючи на те, що ми вже були там тричі. Дітям дуже подобається Чорноморське узбережжя Болгарії, а нам з чоловіком до душі чиста вода й повітря з запахом морської солі, хвої та троянд. Сподіваюся, у Болгарії ще багато місць, де ми не побували, — вистачить не на одну подорож.

Лайфхаки в дорогу

Харчування

— Обов’язково треба брати з собою їжу й питво, бо ні в Румунії, ні в самій Болгарії нормально поїсти в дорозі не можна. Варто врахувати, що через кордон не можна перевозити м’ясо й молочні продукти, але у нас жодного разу цього не перевіряли. Продукти краще купувати у великих мережевих магазинах, а овочі й фрукти — на ринках. Ціни практично як у Києві. Вранці обов’язково купіть свіжої випічки й кисле молоко. Як не дивно, у кафе й ресторанах важко знайти страви болгарської кухні, а риба дуже поступається грецькій, навіть на узбережжі. А ось м’ясо й овочі гриль завжди дуже смачні.

Сувеніри

— Однозначно купіть чушкопек, сири, приправи, болгарський лукум з трояндою, і взагалі все з трояндою. Беріть з собою побільше готівки, карткою в Болгарії можна розраховуватися не скрізь.

Безпека

— Автомобілістам варто побоюватися місцевої парковки. Оплатити її той ще квест, а безкоштовних зон паркування немає практично ніде. Тому краще користуватися великими паркінгами при торговельних центрах, поблизу пам’яток або пляжів. Там завжди можна оплатити паркування готівкою, в інших випадках — тільки смс з болгарського номера, а евакуатор приїжджає швидко. Взагалі, за дотриманням правил на дорогах у Болгарії стежать дуже строго, у містах багато камер, а штрафи значні. Не забувайте також оплатити користування дорогами — як у Румунії, так і в Болгарії. Зробити це можна онлайн або відразу після перетину кордону в спеціальному кіоску. Хто їде з дітьми — не забувайте свідоцтво про народження, не повторюйте наших помилок. «Дія» теж підійде. Але найбільша небезпека — в тому, що вам не захочеться звідти їхати.

Оставьте ваш комментарий