Популярний український актор-гуморист, радіо- й телеведучий, відомий блогер, а також один з найбільш харизматичних учасників першого сезону реаліті «Холостячка» на СТБ розповів нам про те, як шукав себе…

Андрію, як змінилося ваше життя після проекту «Холостячка» з Ксенією Мішиною? Минув майже рік…

Так, зміни відбулися. Я сказав би, що більше було внутрішніх і психологічних змін. Тим паче що після реаліті я декілька разів спілкувався на онлайн-консультаціях з експертом-психологом проекту Андрієм Жельветром. Ми обговорювали різні питання. І ті, які висвітлювалися в ефірі, і ті, які були у мене особисто. Про які я думав, але нікому раніше не розповідав. Ми непогано пропрацювали деякі теми. Мені в певний момент стало легше жити, спілкуватися з оточенням, позиціонувати себе. Тому, напевно, найважливішими для мене є психологічні зміни. Що ж до зовнішніх та більш помітних, це — активніше ведення сторінки в інстаграмі. Зрозуміло, що з появою нової аудиторії доводиться більше розважати її (усміхається), працювати над контентом та його наповненням. Але мені це подобається. Я дуже радий, що в мене з’явилась значно ширша аудиторія, ніж була до цього. Зараз у мене відкриті та активні підписники, вони відчувають мене, мої жарти, мою іронію. Це класно.

Між нами, чоловіками

Досі підтримуєте теплі дружні стосунки з Олександром Еллертом, якого Мішина вибрала у фіналі?

Так, підтримуємо. Навіть у соцмережах важко не помітити, що ми багато спілкуємося. (Усміхається). І проект, як ми казали на початку, не вплинув на нашу дружбу. Хіба що зробив її міцнішою.

З ким ще з учасників товаришуєте? Часто бачитесь, організовуєте хлопчачі посиденьки?

Спілкуюсь з Женею Ковтуненком, з Іллею Рибальченком, з Льошею Тригубенком. З тими, з ким більше спілкувався на проекті. З Женею часто бачимось на блогерських тусовках, заходах. Ми разом літали в Дубай на відпочинок. З Іллею перетинаємось трохи менше. З Льошею зустрічаємось, але він бізнесмен, він зайнятий, його важко витягнути на тусовки. (Усміхається). Але все ж таки підтримуємо зв’язок. З Еллертом, зрозуміло, і на зйомках зустрічаємось, і так бачимось.

Дивитесь «Холостячку» зі Златою Огнєвіч? Якщо порівняти з першим сезоном, що скажете?

Так, дивимось. По-перше, тому що у нас з Сашею Еллертом є шоу на ютуб-каналі «Но это не точно». Його суть — це, власне, коментування проектів «Холостяк» і «Холостячка». Тому нам нікуди діватись! (Усміхається). Ще іноді я дивлюся шоу з нинішніми учасниками реаліті. Деяких з них знаю, і вони досить непогані хлопці. Є відчуття, що учасники у другому сезоні більш стримані, ніби вже підготовані до того, що відбуватиметься. Звісно, вони могли побачити наш сезон, зрозуміти, де і хто робив помилки. А ми були такими собі першопрохідцями і робили певні емоційні вчинки, більше помилялися. Але подивимося, як буде далі. Впевнений, хлопці ще здивують. Адже чим ближче до фіналу — тим гарячіше!

Осиковий листочок

Ваша кохана дівчина Аліна не згадує вам про ці часи «закоханості» у Ксенію? Пробачила й забула?..

Ми з нею це давно обговорили й вирішили, що якщо ми хочемо будувати стосунки, то потрібно йти далі. Зрозуміли, що не слід до цього повертатися, тому що нічого доброго з того не буде. Власне, так ми зараз і робимо, і ми абсолютно щасливі.

Розкажіть більше про вашу обраницю.

Аліна добра, весела, чуйна. Вона дуже мене смішить, мені подобається її почуття гумору. Вона мила, красива, чуттєва. Але часто нервує через якісь дрібниці. Я називаю її «осиковим листочком», тому що вона починає відразу тремтіти, щойно ми зачіпаємо емоційну тему. У неї з’являються сльози на очах, я її заспокоюю. Мені це подобається, якщо відбувається не дуже часто. Нерідко кажу їй, що не знаю, де вона була до цього… Думав про те, що було б класно зустріти її раніше, але потім дійшов висновку, що все у світі робиться вчасно. Дуже радий, що її зустрів. Вона просто неймовірна!

Коли зрозуміли, що по-справжньому закохалися в Аліну?

Зрозумів, що в мене є до неї серйозні почуття і що я її кохаю, напевно, ближче до минулого Нового року.

Як гадаєте, про що потрібно пам’ятати, аби зустріти «свою» людину?

— Коли ти її зустрінеш, ти зрозумієш, що це вона. Мені про це багато раніше говорили, а я чомусь не розумів. Але, виявляється, все так і є! Тому варто лиш слідкувати за внутрішніми відчуттями, і ти все зрозумієш. Просто пам’ятайте про це, і все буде ок.

Щастя без штампу

Як вважаєте, коли будете готові до одруження, створення сім’ї?

Поки не знаю. Зараз не бачу гострої потреби для створення сім’ї у звичному розумінні цього. Розписатися в РАЦСі, народити дітей… Зрозуміло, що в людей різні цінності. І я поважаю цінності тих, кому подобається саме такий спосіб життя. У мене зараз він інший. В Аліни він співпадає з моїм. Іноді говоримо про шлюб, про дітей, але поки ми обоє розуміємо, що нам зарано це робити. Нам комфортно зараз удвох. У цьому моменті і в тих стосунках, у яких ми перебуваємо.

Ваша мама ще не вимагає онуків?

Не можу згадати жодного разу, коли мама от так прямо говорила про онуків. Це стереотип, який уявляє більшість людей, що мама каже саме так. Напевно, вона думає про це, але повністю довіряє мені в питанні мого життя, розуміє, що я сам прекрасно розберусь. Можливо, з часом необхідність у такій розмові з’явиться. Але й онуки також. (Усміхається).

Сила голосу

Як вам працюється ведучим на радіо? Чому обрали саме цю сферу?

Мені подобається працювати на радіо. Іноді ловлю себе на думці, що регулярність цієї роботи мене одночасно й дисциплінує, і трохи заважає. Адже мій спосіб життя трохи… бардівський. Багато подорожую, їжджу на різні заходи, корпоративи, весілля, зйомки. У мене ненормований робочий графік. І коли розумію, що потрібно з понеділка по четвер певний час бути в ефірі, іноді доводиться його пропускати. Це важко поєднати. Але взагалі це крута медійна сфера. Звичайно, дещо не така, як телебачення, але все ж таки це додає тобі досвіду спілкування. Особливо мені подобається, що наші ефіри проводяться українською мовою. Це крута практика, тому що в житті так склалося, що я розмовляю й думаю російською. Але ідеально знаю українську, люблю нею спілкуватися. Тому радіо — це такий певний тренажер не тільки української мови, а й імпровізації та підтримання діалогу.
Як я взагалі потрапив на радіо? Десь побачив оголошення, хтось із друзів на фейсбуці запостив, що проходить кастинг ведучих на радіостанцію. І я вирішив, що прикольно було б переїхати до Києва, отримати там роботу, ще й роботу, яка має відношення до того, чим я займаюсь. Я записав просто аудіофайл з кастингом, певну історію, і надіслав. За деякий час мене набрали, запросили на тракти. Так я почав там працювати. Хоча до цього в мене були невдалі радійні кастинги.

Програміст-юморист

Хто ви за спеціальністю? Як обирали професію?

Я інженер-програміст, спеціаліст з інформаційних технологій і викладач вищих навчальних закладів з інформатики. Як саме обрав професію? Хотів іти вчитися на іноземні мови, тому що непогано їх знав на шкільному рівні. Але погано склав ЗНО з англійської й не пройшов на бюджетне відділення. Я навчався в математичному класі, тому вирішив подати й на фізико-математичний факультет. Але пам’ятаю, що там була дуже довга черга, а на інформатику черги майже не було. Чесно кажучи, було ліньки довго стояти, і я просто зайшов туди, де черга була меншою. Так і вступив. Навчання мені дуже подобалось. Це була нова кафедра з акцентом на вивченні інформаційних технологій, комп’ютерів. Тому взагалі не жалкую, що вибрав меншу чергу. (Усміхається).

Чи з’явилася у вашому житті нова діяльність, мета чи виклики? Блогерство, наприклад, розглядаєте як основну роботу?

Блогерство — так, зараз розцінюю як роботу. Звичайно, не так активно веду інстаграм, як професійні блогери, які кажуть: «Всім привіт, я прокинувся, поїв, поспав, посидів ось тут і тут». Я такого не люблю й не розумію, навіщо це робиться. У мене є така фішка, напевно, ще з КВК залишилась — якщо немає думки та ідеї, я нічого не знімаю. Тому бувають дні, коли мені нічого не хочеться розповідати. Але часом доводиться. Тому що є й рекламні інтеграції. Важко не розцінювати блогерство як роботу, адже над цим потрібно працювати і це приносить непоганий прибуток. У мене з’явилася мета розвивати свій блог. Мені подобається спілкуватися з аудиторією, бути в медійному просторі. Тому певні цілі з інстаграм-сторінкою, з ютуб-проектами, які в нас з’явилися з Сашею Еллертом, я ставлю. І це мене дуже мотивує.

Андрію, ви також берете участь у проекті «Ліга сміху» та гумористичному серіалі «Країна У». Як народжуються жарти для ваших номерів?

Дуже популярне запитання. Насправді нічого геніального чи неймовірного. Ми збираємось десь на квартирі, у когось вдома, чи в офісі. Просто сидимо і придумуємо. Важко пояснити, як саме це відбувається. Це приходить з досвідом. У тебе може бути якась ідея, яка могла виникнути, поки ти, наприклад, стояв у заторах. Можливо, щось побачив, можливо — взяв з життя. Ти ділишся цим з колегами. Якщо ідея їм подобається, ви починаєте міркувати разом. Якщо вам вдається, це виливається у смішний номер, скетч. Не обов’язково смішний, але потрібно прагнути до цього. Ось так придумується номер, жарт і все що завгодно.

Історичний бекграунд

Де відпочивали цього літа? Що найбільше вразило?

Ми з Аліною були в Одесі. А також у Греції: в Афінах та Салоніках. В Одесі сподобалося все, крім цін. (Усміхається). Можна так і про Грецію сказати, але ж все-таки Одеса ближче, тому ціни там шокують більше. У Греції гарний історичний антураж, особливо в Афінах. Хоча мені не дуже подобається ходити по екскурсіях і слухати, у якому році поставили певну статую, але історичний бекграунд завжди заворожує. Цікаво спостерігати за тим, що було тисячі років тому, і розуміти, що ти зараз перебуваєш там, де задовго до тебе люди розвивали свою цивілізацію. Мені подобається таке відчуття. І, звичайно, море, сонце. Це було супер!

Рубрики: Інтерв'ю

Залиште ваш коментар