Симпатична та харизматична акторка «Жіночого Кварталу», зірка гумористичних проектів «Ліга сміху», «Ігри приколів» та скетчкомів «Країна У», «Одного разу під Полтавою» тощо веде дуже активний образ життя. Як вона все встигає, якого чоловіка шукає і яку роль зіграти бажає — Ірина розповіла нам у відвертому інтервю.

Ірино, у вас доволі цікаве й дещо незвичне для українців прізвище — Сопонару. Знаєте його значення та історію походження?

— На жаль, не знаю, але здогадуюся. «Сопон» з румунської — це «мило». Можливо, ми походимо з родини миловарів чи парфумерів. Якісь чистюлі були у мене в роду. Я й сама чистюля, тому мені таке значення підходить! (Усміхається).

Ви народилися та виросли у мальовничих Чернівцях. Чи є у вас там улюблені місця?

— Обожнюю Чернівці! Мої батьки досі там живуть. Улюблене місце — це батьківський дім. Ще люблю університет і парк Шевченка, де я часто гуляла, коли була малою. Але якогось особливого романтичного місця, де мені вперше зізналися в коханні, наприклад, немає.

Весела сімейка

Яким було ваше дитинство?

— Щасливим. Особливо запам’яталося, як мені подарували ролики. Я так про них мріяла, так хотіла! Коли батьки купили їх, я була неймовірно щасливою. А ще пригадую, як мені колись подарували великого іграшкового собаку, з яким я постійно спала. Я завжди вставала до школи дуже рано, оскільки любила перед уроками почитати книги. Одного дня мама зайшла в кімнату, не побачила мене й подумала, що я пішла до школи. Потім, десь о 10-й ранку, я виходжу — мама так злякалася! Виявилося, вона мене просто не помітила біля величезного собаки, і так я випадково прогуляла школу.

Ви закінчили Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича (магістр політичних наук). Чому обрали саме цю спеціальність?

— Так сказали мама з татом — йти на політологію. Коли я вступала до університету, мені було 16 років. Мені здається, доволі складно у такому віці приймати зважені рішення. Я ще не розуміла, чого хочу від життя та ким хочу бути. Серед моїх знайомих багато людей, які перевчалися, або у яких дві спеціальності, або вони просто працюють не за фахом і зараз займаються тим, що їм дійсно подобається. Актрисою хотіла бути ще з дитинства, та батьки сказали, що це не професія. І я погодилася — добре, це не професія. (Усміхається).

Розкажіть про маму й тата, про свою сім`ю. Ви — єдина дитина?

— Мій тато за фахом інженер, а зараз — приватний підприємець. Мама працювала у друкарні. Тато завжди мріяв, щоб я стала стоматологом. Але я сказала, що не піду. Не знаю, чому так не хотіла. Непогана професія, була б собі зараз дантистом. Але ж мале — дурне. І сталося як сталося. Я вважаю, що всі рішення, які ми приймаємо в житті, на момент прийняття є найкращими.
У мене є старша на чотири роки сестра. Вона зараз живе в Лондоні. Ми з нею дуже близькі. І взагалі я дуже близька з батьками. Мамі можу розповісти всі свої переживання. Тато більш прагматична людина. У нього прості питання: «Є що їсти? Є де жити? Авто їздить? Добре». У нього все суто по ділу.
У тата дуже гарне почуття гумору. Думаю, це у мене від нього. Обожнюю свою сім’ю. Батьки ніколи мене не балували, але завжди давали те, що потрібно, і трішки більше. Наприклад, деякі капризи — як ролики, про які я розповідала.
Мені подобається, якою людиною я стала. І вважаю, що це заслуга моїх батьків. Бо саме вони мені прищепили людські та морально-етичні цінності. Вони мене виховали гарною людиною. У мене немає в житті вчинків, за які мені б було соромно.

Чи мріяли у дитинстві, як багато дівчаток, стати відомою артисткою?

— Я змалечку була дуже активною. У дитсадку мене дуже любили виховательки за те, що я добре запам’ятовувала тексти. І за себе, і за інших, тому могла замінити, коли хтось хворів. Але всі виховательки переживали, щоб я сама не захворіла перед якимось заходом, оскільки у мене завжди була найбільша партія. (Сміється).

Столиця кличе!

Як доля закинула вас у Київ?

— Моя сестра переїхала до Києва. І я також хотіла, але була дуже важка на підйом. Незважаючи на те що часто приїжджала у столицю на КВК. Було враження, що я й так постійно перебуваю тут, навіщо мені переїжджати. До того ж тоді я зустрічалася з хлопцем у Чернівцях. Якщо переїжджати, то вважала, що потрібно робити це разом.
Але одного разу я приїхала до сестри в гості, пройшла відбір до театральної студії й поступила. Довелося залишитися, щоб вчитися. Доволі довго планувала цей переїзд. Але, мабуть, потрібен був каталізатор, щоб я дійсно вже наважилася переїхати до Києва. Мій вступ до театральної студії вирішив це питання.

Пам’ятаєте свій перший виступ на великій сцені?

— Це був виступ на сцені у Жовтневому палаці з КВК. Моя перша телевізійна зйомка.

Як потрапили до КВК?

— Дуже тривіально, оскільки вступала до вишу з розрахунку на те, що гратиму в КВК. (Сміється). Я була фанаткою Клубу веселих та кмітливих! Перша гра, на яку я потрапила малою, була в Чернівцях. Мені так сподобалося, що я також захотіла грати. У мене було таке щире й справжнє бажання, що той запит, який я відправила до Всесвіту, мені повернувся.
Коли я вступила до університету, до мене одразу підійшли і сказали, що збирають команду КВК. Якщо я хочу, можу спробувати.

Які ролі у своїй кар`єрі вважаєте найвдалішими, найяскравішими?

— Роль Яринки з гумористичного серіалу «Одного разу під Полтавою». Завдяки цій ролі про мене дізналися багато людей. У «Лізі сміху» та «Жіночому Кварталі» теж було чимало вдалих образів. Виділити якийсь один досить важко.
Мрію зіграти у повнометражному кіно. Мені подобається жанр жахів. Хотілося б бути тою білявкою, яка вижила і йде на світанку по дорозі. Змучена, але жива. (Усміхається).

Дівочий сміх та сльози

Як змінив ваше життя «Жіночий Квартал»?

— У позитивний бік. Це великий довготривалий дорогий проект — гарні талановиті дівчата, стильні номери, класний гумор. Я ніколи не була в жіночому колективі. Це мій перший досвід. Але мені подобається, оскільки у нас завжди весела атмосфера. Кожна репетиція плавно переходить у вечірку, якщо можна так образно сказати. Бо нам комфортно та легко разом. З дівчатами можна і посміятися, і поговорити, і поплакати. Це комплексна система, у якій є все.

У яких нових проектах вас можна буде невдовзі побачити?

— Новий сезон «Жіночого Кварталу» розпочався 16 жовтня. Я його дуже чекала, оскільки ми знімали концерти влітку, і я навіть уже забула, що грала. А скоро відбудуться зйомки нових випусків — 4 та 6 листопада в Києві у Жовтневому палаці. Усіх запрошую! Мені страшенно подобається, що до нас у гості приходять різні виконавці, і ми над ними жартуємо завжди по-доброму. Всі отримають від цього задоволення. Обожнюю жартувати так, щоб це було смішно всім, а не образливо.

Модна інтуїція

Тепер поговоримо про ваш гардероб. Якого вбрання у ньому найбільше?

— У мене дуже багато вбрання. Чесно кажучи, я ненавиджу шопінг і навіть не знаю, звідки воно береться. (Сміється). У мене чимало суконь, і я б їх носила щодня.

Часто блукаєте по магазинах у пошуках ідеальної сукні чи взуття?

— Взагалі не ходжу по магазинах. Але я фанатка взуття. Переважно шукаю його в інтернеті, обираю, що мені подобається, приходжу до шоуруму і приміряю. І тоді вже купую те, що підходить.

Слідкуєте за модними віяннями? Намагаєтесь завжди бути у тренді?

— Не можу сказати, що я жертва моди. Вдягаюся інтуїтивно. Але я ж бачу, що люди носять, що модно, а що ні. Єдиний тренд, на який я не повелась, — велосипедки.

Цукерки, пінгвіни й діаманти

Ви — активний користувач соціальних мереж. Що найчастіше пишуть вам прихильники?

— Компліменти. Що я смішна, добра і завжди на позитиві.

Подаруночками завалюють?

— Ні, не дарують. Наприклад, моя подруга Іра Гатун любить пінгвінів. Їй їх постійно дарують. У неї вже десь півсотні пінгвінів. А я от полюбляю діаманти, але коли дарують цукерки, мені теж приємно. (Сміється).

Високий та смішний

Читачі не пробачать мені, якщо не запитаю вас про особисте життя. Чи є у вас уже той один-єдиний?

— Не знаю… Якби я була заміжня, могла б точно відповісти. А поки можу лише сподіватися.

Як можна завоювати ваше серце?

— Бути високим, смішним, щедрим, добрим та адекватним. (Усміхається).

Де чоловікам з вами можна познайомитися?

— Це, до речі, проблема. Я завжди або працюю, або їду на роботу. Хіба що підсісти до мене в автомобіль. (Сміється). Хоча я іноді буваю в ресторанах, клубах, у кіно ходжу. Але познайомитися можна скрізь, де ви мене бачите.

У соціальних мережах відповідаєте, коли хтось пише?

— Не відповідаю незнайомцям. Якщо в інстаграмі пише знайома людина, то можу поспілкуватися. Але зовсім незнайомим не відповідаю і, звичайно, запрошення на побачення таким чином не приймаю.

Який, на вашу думку, ідеальний час для створення сім`ї?

— Комусь ідеально в 19 років, комусь у 30. Кращого часу, ніж сьогодні, не буде.

Бліц

Ірино, ви завжди в ідеальній формі! Зізнайтеся, у вас така генетика чи вам доводиться багато працювати над фігурою?
— Я й генетично так складена, але й багато працюю над підтримкою фігури.

Від чого нізащо не змогли б відмовитися? Наприклад, шматочок шоколаду, тортика, морозива, чи, може, солоного огірочка або оселедчика?
— Обожнюю все солодке! Іноді дуже хочеться шоколаду, часом тортик, люблю еклери. Я могла б відмовитися від усього, окрім солодкого! На жаль.

Яка ваша улюблена страва?
— Устриці, паста та піца. Полюбляю італійську кухню.

Часто стоїте вдома за плитою, готуючи щось смачненьке?
Майже не готую. Але іноді готую сніданки. У мене неймовірні сирники! Готую за рецептом моєї подруги, яка поїхала до Канади. Головний секрет — смажити на кокосовій олії.

З таким щільним робочим графіком залишається час для якогось хобі?
— Я займаюся спортом. Іноді ходжу в танцювальну студію і танцюю хілс.

Рубрики: Інтерв'ю

Залиште ваш коментар