Ведуча інформаційних випусків новин «Сьогодні» на каналі «Україна» готується зустрічати Новий рік у колі найближчих і найрідніших — разом з чоловіком та донечкою. Як саме це відбуватиметься, Анна розповіла під ялинкою після чудової родинної фотосесії.

— Анно, які традиції зустрічі Нового року у вашу молоду сім’ю ви принесли зі свого батьківського дому, а Олександр — зі свого?

— Завдяки мені ми почали писати на папері список бажань на наступний рік. Саме писати, а не загадувати подумки. Цей папірець ми не спалюємо й не кидаємо у шампанське рівно опівночі, а кладемо у потаємне місце, аби за рік дістати й перевірити, що збулося. Більшість планів здійснюється, це справді працює! На зворотному боці аркуша ми пишемо те, за що вдячні року, що минає. Не обмежуйте себе! Пишіть щонайменше 50 пунктів — і ви відчуєте себе справді щасливими.

Від Саші прийшла гастрономічна традиція: кухня — це місце не лише для жінок. Особливо новорічної пори! Чоловік готує свою фірмову качку з яблуками та корицею. Моє завдання — ласувати.

— Які оригінальні традиції тепер виникли у вашій сім’ї?

— Так уже склалося, що ми постійно щось будуємо — то будинок у Бучі, то дачу під Києвом. Тепер, коли дім у Бучі продали, взялися зводити інший будинок для нашої родини. Так от, щороку 31 грудня заїжджаємо на незавершене будівництво й символічно відзначаємо Новий рік у новому місці — келихом ігристого.

— Відомо, що Саша дарує вам на каналі «Україна» букет квітів на початку ефірного тижня — звідки це повелося?

— Це почалося, коли чоловік лише залицявся до мене. Тоді він надсилав на канал букети щонайменше двічі на тиждень. Один ще не встигав відцвісти, як привозили інший. Я постійно працювала як у квітнику, викликаючи масу емоцій та запитань у колег!

Квіти й досі є на моєму робочому столі, Саша привозить їх в офіс щопонеділка. Каже, це щоб знімати емоційний негатив від інформаційного коловороту.

— Як відзначаєте Новий рік роботі?

— Маємо чудову багаторічну традицію під назвою «Таємний Санта». Кожен співробітник кидає папірець зі своїм прізвищем у коробку та дістає звідти ім’я іншого колеги. І має підготувати йому подарунок, не видаючи себе. Одного дня — приблизно за тиждень до Нового року — всі збираються разом у ньюзрумі новин «Сьогодні» біля гори подарунків. Аби ж ви бачили ці по-дитячому щасливі очі дорослих людей, які розпаковують свої дарунки!

фото Олег Батрак

— Пам’ятаєте перший Новий рік, який ви зустріли спільно з Олександром? Яким було це свято?

— Це був 2018 рік. Ми поїхали до свого незавершеного будинку в Бучі, взяли з собою трохи їжі й розклали туристичний столик посеред голих стін. Той вечір забути неможливо, адже Саша мені освідчився й подарував обручку. Я сказала «так!». Це був найромантичніший Новий рік у моєму житті!

— Донька Мілана своєю появою на світ внесла корективи в новорічні свята?

— Так, торік ми не ставили справжню ялинку, бо донька, яка активно всюди повзала, могла її перекинути на себе. Тож у нас була ялинка з фетру, прикріплена до стіни. Цьогоріч думаємо все ж встановити маленьке деревце — здається, Мілана вже готова допомогти з його прикрашанням.

— Ви волієте зустрічати Новий рік удома чи бути в гостях?

— Тільки вдома! Для мене це суто сімейне свято, що уособлює родинний затишок. Жодних феєрверків та петард, лише тепло та усмішки в колі найдорожчих. Та й одразу після формального настання Нового року лягаємо спати, бо дитина встане вранці за графіком, самі розумієте. Тож гамірні тусовки з безліччю гостей точно не для нас.

фото Олег Батрак

— Ви будуєте будинок під Києвом. Чи можете описати житло своєї мрії?

— Дім мрії — це як близька людина. Це те, що завжди з собою. Місце, де ти можеш сховатися від будь-яких життєвих хуртовин. З одного боку, ти знаєш усі його таємниці. З іншого — він такий багатогранний, що завжди має чим тебе здивувати.

— Коли введете будинок в експлуатацію, дачу теж собі залишите?

— Так, безумовно. Дача потрібна для спілкування з дикою природою, це місце для усамітнення. Там поруч ліс, а на самій ділянці — кущі малини, яблуневі та сливові дерева, вулики. Це місце для медитації й тотального відпочинку від гамірного міста.

— Чи плануєте облаштувати на новому місці присадибну ділянку, город, квітник, садок? Хто з вас більший любитель поратися біля землі?

— Город, звісно, буде — два на три метри. (Сміється). Щоб вирощувати помідори чері, руколу, базилік та м’яту. Насправді ані я, ані Саша не любимо копирсатися в землі. Тому підхід до озеленення — дуже утилітарний. Добираємо рослини, що потребують мінімум догляду.

Ділянку біля будинку будемо зонувати — умовний Прованс (виноград, лаванда, перголи), Скандинавія (хвойні, мохи, каміння), та український садок (вишня, слива, смородина тощо).

— Зараз у тренді розумні будинки. Які сучасні технології впроваджуєте?

— Ми консерватори. Поки сучасні технології не стали на надійні рейки й не перестали час від часу підводити, ми їх не використовуємо.

Інша річ, що дуже по-науковому підходимо до розрахунків теплових та електричних витрат і намагаємося їх мінімізувати. Наприклад, плануємо встановити тепловий насос замість традиційного котла. Також будуть джерела безперебійного живлення, зокрема від енергії сонця, аби бути максимально енергонезалежними.

фото Олег Батрак

— За що на етапі проектування відповідав Саша, а на що впливали ви? Може, вирішували, якого кольору буде будинок та стіни всередині?

— Моє втручання у проектування — мінімальне. Саша завжди радиться зі мною — але виходить, що мені подобаються всі його ідеї. (Усміхається). Я схвалила проект ландшафтного дизайну, мені сподобалося і внутрішнє декорування. Іноді щось критикую, але це дрібниці.

Річ у тім, що в нас із чоловіком справді збігаються смаки. Крім того, як я вже казала, це не перше наше спільне житло — тож, приміром, немає суперечок навколо того, що кухня має бути кольору слонової кістки. (Сміється).

— Що вважаєте фішкою вашої оселі?

— Величезний камінь перед входом. Прізвище мого чоловіка — Каменець, тож він обрав саме такий оберіг для нашого будинку. Камінь важить близько семи тонн, він уже стоїть на майданчику. Під нього навіть спеціально бетонували фундамент, аби ґрунт не просів з роками під такою вагою.

— Якою буде дитяча територія в будинку?

— На другому поверсі буде ціла територія для ігор — із «сухим басейном» та вігвамом, де можна бешкетувати досхочу та розкидати іграшки.

Надворі, звісно, буде дитячий майданчик із гойдалкою, будиночком, пісочницею та маленьким басейном.

— Мілана просить вас про братика чи сестричку? А ви самі замислюєтеся про поповнення сімейства?

— Мілана не просить. Ми не замислюємося. (Усміхається).

фото Олег Батрак

— Олександр — великий шанувальник образотворчого мистецтва. Чи передбачено у вашому будинку художню галерею для вашої колекції полотен?

— Безумовно, всі стіни будуть прикрашені картинами сучасних митців. Скажу більше, приблизно раз на сезон ми змінюємо полотна — залежно від настрою. Ті, що не поміщаються, житимуть в окремій коморі.

— Чи сходяться ваші вподобання в образотворчому мистецтві? Чи немає конфліктів при виборі творів того чи іншого напрямку?

— Скажу відверто: коли ми з Сашею познайомилися, я геть не любила й навіть не розуміла сучасного мистецтва. Весь цей нефігуратив мене навіть дещо лякав.

З часом я почала потроху закохуватися в абстракцію. Декілька картин купила чоловікові як подарунок. За його реакцією зрозуміла: я вже дещо в цьому тямлю. Для мене у мистецтві головне те, який настрій воно викликає. Тому обираю роботи яскраві, світлі, соковиті.

Тепер суперечок при обранні полотен не виникає.

— Ви колись позували художникові? Маєте малюнки з вашим зображенням?

— Жодної. Гарна ідея, до речі! Тільки потрібно замовити свій портрет у реалістичній манері, а не який-небудь кубізм чи постімпресіонізм — бо я до такого ще не готова. (Усміхається.)

— Кого з класиків образотворчого мистецтва любите ви, а кому віддає перевагу чоловік?

— Саша — прихильник Едуарда Мане, а я — Клода Моне. Жартую, звісно. Насправді обидва ці художники багато писали в стилі імпресіонізму, який більше подобається Саші. Але мають вони й роботи у стилі реалізму, що ближчий мені.

Головний акцент у нашому захоплення живописом робимо на підтримці сучасних українських митців. Тож переважно купуємо саме їхні роботи. Багатьох художників Саша знає особисто, буває у їхніх майстернях. А ще — підтримує молодих митців, надаючи їм стипендії.

фото Олег Батрак

— Аню, ви постійно займаєтеся саморозвитком. А яких методів дотримуєтеся у вихованні доньки? Чи ви поки що її не навантажуєте, мовляв, нехай побуде довше у дитинстві?

— Дитинство саме тим і прекрасне, що навчання можна подавати як гру. Мілані рік і вісім місяців, але вона знає майже весь алфавіт і замість гри з ляльками обирає складання конструктора чи пазлів. Коли йде спати, бере з собою не плюшеву іграшку, а дві книжки. Вивчає цифри та окремі англійські слова.

Їй дуже подобається вчитися! З самого ранку вона несе тобі книжку і просить «потяй», що означає «почитай». З двох місяців вивчає картки Домана (відновлювальні та розвивальні методики для дітей, котрі розробив американський лікар-фізіотерапевт Гленн Доман. — Ред.). Хіба можна згаяти можливість дати дитині все найкраще — тим паче що в такому віці у неї відмінна пам’ять!

Я не поспішаю віддавати доньку в садок, але пильно відстежую програми дошкільних закладів. Мені подобається відхід від радянської системи: нині дітям із трьох років викладають шахи, значний акцент роблять на розвиткові критичного мислення, комунікаційних здібностей тощо.

Світ швидко змінюється, конкуренція зростає, геть іншими стають освітні тренди та орієнтири щодо затребуваних професій за 20 років. Місія батьків — відчути, до чого у дитини є схильність, і допомогти їй якнайкраще розкрити свої таланти, знайти місце у суспільстві майбутнього.

— Що ви побажаєте собі на Новий рік?

— Собі особисто — нових звершень у кар’єрі. Канал «Україна» — лідер симпатій глядачів уже чотири роки, це стимулює мене також бути лідером. Маю чимало планів та амбіцій — сподіваюся, вони реалізуються.

У своїх заняттях балетом побажаю собі знову стати на пуанти. У заняттях йогою — опанувати ширшасану (стійка на голові. — Ред.). У заняттях англійською — самотужки взяти інтерв’ю у генсека НАТО.

А ще побажаю собі приділяти більше часу розвитку феміністського руху в Україні. Дуже хочу, аби наші жінки не стикалися з насиллям та гендерною дискримінацією.

Також побажаю собі, близьким та всім людям навколо — здоров’я. У наш ковідний час це найважливіше. Дуже хочу, аби пандемія якнайшвидше закінчилася, і всі знову змогли без страху обійматися та подорожувати світом. До речі, планів на подорожі теж маю чимало.

БЛІЦ: Ідеальний Новий рік

— Найкращі новорічні канікули — це…

— Із зими — в літо.

— Ви колись їздили до Лапландії?

— Плануємо, коли доньці буде років чотири.

— Купуєте новорічні подарунки заздалегідь?

— Так, і отримую від цього неабияке задоволення.

— Ваша коронна новорічна страва.

— Олів’є без майонезу.

— Чи дотримуєтеся у святковому одязі китайського гороскопу?

— Таке бувало в юності. (Сміється). Останні роки зустрічаю у спортивному костюмі.

— Чи є у вас раритетні ялинкові іграшки? Може, з вашого дитинства?

— Є в моєї подружки — багато. Ходимо до неї помилуватися.

— Скільки у вашому будинку найдовше стояла новорічна ялинка?

— Пізніше Хрещення — ніколи.

— Що найбільш незвичайне ви знаходили колись під ялинкою?

— Я ще в очікуванні найбільш неймовірного подарунка: хочу листівку, яку намалює донька.

Рубрики: Інтерв'ю ТБ

Залиште ваш коментар