Співачка чергову відпустку провела у Домініканський Республиці. Своїми яскравими враженнями та спостереженнями Аліна поділилася з нашими читачами.

— Аліно, ви вже не вперше в Домінікані. Чому повертаєтеся до цієї країни?

— Це важко пояснити словами. Я чимало подорожувала й раніше — була в Таїланді, на Шрі-Ланці та Балі. Але Домінікана перевернула мій світ. Вона особлива! Тут неймовірно гарно, навіть не потрібні фільтри на фото. Небо, вода, пальми — все особливого яскравого кольору. А ще тут присутній вайб щастя та релаксу. У цій країні бути нещасним просто незаконно — і таких я тут і не зустрічала!

— Якою була мета поїздки цього разу? Відпочинок чи робота?1

— Якоїсь миті я зрозуміла, що загнала себе, як того коня з селянських часів. Що ще кілька годин, а може, і хвилин — і все, батарейка сяде. Постійні зйомки, переїзди з міста до міста, тригодинний сон у кращому разі. Перед зйомкою нового кліпу я злягла з ангіною, у знімальної групи були свої плани, тож дати довелося перенести аж на місяць. Я тікала в Домінікану, як люди тікають на ретрит до індійського монастиря — не сказавши нічого ні своєму менеджеру, ні режисеру кліпу. Неначе боялася, що мене знову зупинять якісь справи. За порадою свого психотерапевта й за сумісництвом викладача максимально відмовилася від телефона, не вживала алкоголь, прокидалася з першими променями сонця, багато гуляла чи просто сиділа та дивилася на океан. Навіть веселі «руссо туристо», що включили на весь басейн хіти Лепса й пили текілу з самого ранку, не змогли налаштувати мене на свою хвилю і збити зі шляху істинного!

— Відомо, що ви працювали там над новим кліпом. Розкажіть про це. Були якісь проблеми, пов’язані зі зйомками в іншій країні?

— Так, саме тут ми знімали відео до пісні «На Кубу». Думаю, у нас могло бути багато проблем, якби нам не допомагав місцевий хлопець Фаді. Він знайшов для нас найкращі локації, організував водіїв, десь домовлявся про зйомки, десь знав, як правильно оминути місцеві суворі правила. Сумніваюся, що ми діяли дуже законно, коли лізли знімати в глиб джунглів під колючим дротом, або коли розпалили багаття посеред острова Саона й дивом не спалили все навколо. Взагалі домініканці доволі ледачі, вони ніколи не з’ясовуватимуть стосунки з тим, хто їм не заважає, і не будуть зривати зйомку тільки тому, що вона незаконна.

— На острові нині діють карантинні обмеження? Це сильно заважає відпочинку?

— Не знаю, які там карантинні обмеження теоретично, але на практиці мене просили надягнути маску тільки в ресторані готелю. Навесні, коли ми знімали кліп, діяла комендантська година. Зараз навіть не в курсі. Ночами я спала!

— З’явилися улюблені місця в Домініканській Республіці?

— Домінікана — це моє одне суцільне улюблене місце. Люблю дикі пляжі, куди можна доїхати лише квадроциклом, гору Редонда та клуб «Коко-Бонго». Там неймовірні циркові шоу та круті копії найхітовіших номерів світових зірок. Глядачі танцюють на стільцях і навіть на столах, стають частиною шоу.

— А є якісь місця, у яких розчарувалася?

— Столиця — Санто-Домінго. Це місто прекрасне, гарна архітектура, чимало історичних пам’яток, але на тлі інших екзотичних місць Домінікани воно видається надто нудним. Звичайне європейське містечко. Єдине, що було по-справжньому цікаво, — дивитися з фунікулера на міські нетрі. Я б із задоволенням туди прогулялася, але нам сказали, що це доволі небезпечно.

— Топ-3 речей, на ваш погляд, які має зробити кожен, хто збирається до Домінікани?

— Зустріти світанок на горі Редонда. Навіть якщо ви — та ще сова, повірте, воно того варте. Вас відвезе місцевий водій на вагончику, що, здається, ось-ось розвалиться, навколо кукурікатимуть півні й пастимуться корови!

Потрапити до місцевого селища, яких у Домінікані багато, — з екскурсією або власним ходом. Тамтешні селища неймовірно колоритні!

Взяти приклад зі справжнього домініканця й цілий день нічого не робити та нікуди не поспішати, сидіти під пальмою і просто споглядати, що відбувається навколо.

— Цікаво, яким був ваш розклад дня на острові?

— Ніяк, його просто не було. Спати, скільки заманеться. Їсти, ніби в тебе вдома немає вагів. (Сміється).

—  Домініканці — які вони?

— Дуже добрі та наївні. Відкриті, простодушні, нікуди не поспішають, а улюблені слова — «спокійно» та «завтра». Неймовірно безвідповідальні, тому мати з ними якісь справи і про щось домовлятися — складно. Краще розслабитися та плисти за течією. Не дивуватися, якщо пляжні рушники все не з’являються й не з’являються. Коли ми знімали кліп, моя менеджер розбила телефон першого ж дня. Наш місцевий друг одразу сказав: «Навіть не намагайся лагодити його тут. Його просто доламають. Чекай на повернення додому».

— Місцева кухня сподобалася?

— Домініканці — ду-у-же ледачий народ. Тому в місцевій кухні багато м’яса і практично немає морепродуктів. Навіщо витрачати час і ловити дрібних молюсків та креветок, якщо можна завести кілька корів і свиней, які пастимуться самостійно (домініканці часто відпускають тварин у поле одних), а потім перетворяться на величезні запаси м’яса? Морепродукти можна зустріти здебільшого в готелях. Спочатку було цікаво куштувати місцеву кухню, але до кінця відпочинку набридло все, крім фруктів та креветок.

— Спробували легендарний домініканський ром та сигари?

— Ром, звичайно ж, пробувала! У готелях, до речі, він буває розбавленим. Мені порадили лайфхак — просити, щоб прямо на ваших очах бармен наливав саме з пляшки, а не з автомата. Сигари — не моє. Подобається їхній запах, але не люблю палити. Та й не дуже корисно для голосу.

— Як загалом переносите довгі польоти?

— Якщо вип’ю вина, то спокійно. (Сміється). А взагалі дуже по-різному. Часом можу задрімати й проспати весь переліт. Іноді дико починає боліти голова, стрибає тиск і здається, що до пункту призначення я вже просто не доживу.

— Скільки тривав найдовший переліт у вашому житті?

— Колись я добиралася з Харкова до Домінікани через Москву. На все пішло майже півтори доби з пересадками. Добре, що останнім часом з’явилися прямі, хоч і не дуже зручні рейси.

— Які напої замовляєте в повітрі?

— Вино, ігристе. Якщо немає бажання вживати алкоголь, то чай, каву, воду.

— Ви колись запізнювалися на рейс?

— Я дуже часто кудись запізнююся, але на літак — жодного разу. Востаннє, коли поверталася з Домінікани, засиділася у бізнес-залі, і мене особисто запрошували на посадку. Але так, щоб це закінчилося пригодами, — не траплялося.

— Найбільша сума грошей, яку витрачали на квиток на літак…

— Якщо я збираюся кудись на курорт, то намагаюся перекласти всі турботи на свого турагента і в неї купую місце в готелі разом з квитками. Напевно, це був квиток на Балі на літак Катарських авіаліній. Але точної суми не скажу.

— Що, на вашу думку, є найстресовішим у подорожі?

— Стрес усередині нас самих. Хтось може зіпсувати собі всю відпустку, зрозумівши, що забув удома купальник. Але зараз яку завгодно модель можна купити за тридцять доларів на будь-якому пляжі. Безперечно, організм пристосовується до нового клімату, завжди можна згоріти на сонці або отруїтися місцевою їжею. Я намагаюся не зважати ні на що й ловити кайф!

— Який ваш улюблений карибський острів?

— Я була тільки на острові Еспаньйола (власне, там розташована Домінікана), а ще — на островах Саона та Бакарді. Усі три найулюбленіші. І занадто різні, щоб їх порівнювати.

— Плануєте повернутися в Домінікану ще коли-небудь?

— І не раз! Не виключено, що в цій країні я зустріну свою старість — сяду під пальмою й неспішно спостерігатиму за тим, що відбувається навколо, радісно посміхаючись.

БЛІЦ

— Груповий чи індивідуальний тур?

— Індивідуальний, якщо є така можливість.

— Подорожувати — з рюкзаком чи валізою?

— Дивлячись куди! Краще з валізою — звикла возити багато речей.

— Віддаєте перевагу активному чи розслаблюючому відпочинку?

— Раніше — лише активний. Зараз у мене таке насичене життя, що люблю розслабитись і нічого не робити.

— У літаку любите сидіти біля ілюмінатора чи біля проходу?

— Біля ілюмінатора.

— Яка ваша улюблена світова столиця?

— Ще не визначилася — Прага чи Стокгольм. І там, і там свої переваги!

— У якому найвищому будинку ви були?

— Не знаю, я люблю острови та країни Європи, де не надто багато високих будівель. Не виключено, що найвищий — будинок, де я зараз живу, моя квартира на сімнадцятому поверсі. (Сміється).

— Ведете щоденник мандрівника?

— Зазвичай веду інстаграм мандрівника — викладаю багато постів та сторіз. Але останнім часом все частіше й частіше виникає бажання влаштувати собі цифровий детокс.

Залиште ваш коментар