Останнім часом у кіно з’являються фільми, де головну роль виконують наші чотириногі друзі: «Мій Вовк», «Дог», «Песики на варті» та інші. Ми вирішили, що це гарна нагода розпитати у зірок про їхніх домашніх улюбленців.

Міша Панчишин виховує добру лайку

— Саян з’явився у нашій сім’ї у 2015 році. Мій рідний брат, незважаючи на заборону батьків, привів його додому. Ми всі одразу полюбили його і зрозуміли, що він — новий член нашої сім’ї. Цього собаку ми придбали з паспортом, у якому вже було указано його ім’я. У нього на животі є тату, цифри, серія паспорта.

Саян — західносибірська лайка. Це саме та порода собак, які тягнуть сани по сніговій рівнині й дуже схожі на хаскі. А мені Саян нагадує мультфільм «Балто», який я любив у дитинстві. Коли пес був малим, він жив у моїй кімнаті. Друзі сміялись, коли Саян ходив по маленькому на мої гітари, — пригадує співак. — Раніше у нас був доберман, але ми з ним погано ладили. Я був дитиною й дражнив його, а він мене кусав. Тому згодом ми прийняли рішення віддати його до притулку.

В цілому Саян слухняний. Ми можемо підвищити на нього голос, але бити — такого не було ніколи. За хорошу поведінку він отримує ласощі, тому зайвого собі не дозволяє й чудово виконує команди. Найбільше слухає того, хто його найбільше годує! (Сміється).

Вважається, що пси зазвичай захищають будинок і територію. А наш Саян такий добряк, що якби прийшли злодії, то він би їм показав, де гроші лежать! (Сміється).

Вся наша родина дуже любить його.

Міша Панчишин виховує добру лайку

Вероніка Коваленко співає разом з чихуахуа

— Моя собака — це подарунок від батьків на шостий день народження моєї молодшої сестри Валерії. Повернувшись додому після прогулянки, мама вручила нам маленький рюкзачок. Ми здивувалися, бо там щось ворушилося. Відкривши його, побачили зовсім маленьку собачку породи чихуахуа. Неймовірно зраділи, бо собака, особливо цієї породи, була нашою спільною мрією. У 2018 році, коли у нас з’явилося щеня, була дуже популярна пісня Артура Пирожкова «Чіка». І вже коли побачили це маленьке диво, одразу ж вирішили назвати його Чіка. Гадаю, це дуже оригінально, — розповідає співачка, авторка пісень, блогерка. — Чіка слухняна, проблем не завдає. До того ж тато навчив її деяких базових команд: «місце», «лежати», «сюди». Але наша улюблена — «проси». Тоді Чіка встає на задні лапки й дуже кумедно махає передніми. Вона дуже дружелюбна до всіх гостей, які приходять до нас додому, до собак, яких зустрічає на прогулянці, а ще дуже любить дітей.

Кажуть, що хатні улюбленці схожі на своїх господарів. І це точно про нашу Чіку — вона співає. І робить це завжди, коли чує музику. Найцікавіше, вона навіть підлаштовується під тональності: залежно від того, голосні чи тихі звуки, вона видає схожі. Коли ми з сестричкою співаємо, то в нас уже не дует, а тріо. (Сміється).

Часто траплялися кумедні випадки. Особливо через таланти Чіки. Коли я записую вокальні відео для тіктоку або інстаграму, вона вважає, що саме час заспівати свою партію. (Усміхається). Також у нас є кішечка Маруся — вони дуже дружні з Чікою. Полюбляють гратися й бігати по будинку ніби наввипередки. А коли справа доходить до «суперечок» за їхню одну на двох улюблену іграшку — маленьку кульку, це дуже кумедно. Часто фільмую ці моменти, щоб показати друзям та підняти настрій.

Вероніка Коваленко співає разом з чихуахуа

Julik підібрав у ресторації метиса

— Якось ми з сім’єю пішли поснідати в один заклад неподалік дому. І там зустріли собаку-безхатька. Виявивши, що пес справді не має господаря, ми з дружиною прийняли рішення забрати собаку до себе й дати цій милоті дах над головою.

Спочатку повезли до ветеринара. У лікаря дізналися, що у Джессі (так ми її назвали) є блохи і їй приблизно два-три роки. Приїхавши додому, викупали, обробили засобами від бліх та прийняли до нашої дружньої родини.

Раніше у мене були собаки. Завжди, пам’ятаю, був у оточенні різних тварин. Все почалось ще в дитинстві, коли бабця Стефа принесла мені маленьке цуценя. Мама не дуже зраділа, тому, на жаль, швидко повернули його. У чотири роки бабця подарувала мені іншого песика, якого я назвав Кокі. Це був карликовий шпіц. Він прожив аж 23 роки. Пізніше ще був пудель, якого ми викупили з цирку. Потім — той-тер‘єр Наполеон, зараз він живе у нашого дідуся, — розповідає шоумен. — Джессі дуже приємна й мила собака, на перший погляд. (Сміється). Коли ми вперше починали залишати її вдома саму, вона нестерпно вила, у прямому сенсі цього слова. На знак свого невдоволення вона гризла речі, порвала мені й сину куртки. Також постраждали шпалери. Ми вирішили розібратися, у чому річ, і звернулись до кінолога. Який нас запевнив, що у Джессі клаустрофобія, і вона боїться залишатись сама. Відтоді ми працюємо над тим, щоб побороти її страх.

Пам’ятаю, коли ми всією родиною зібрались на івент, а Джессі залишити не було з ким, вирішили спробувати собачий готель. Залишили і спокійно поїхали. У той час наша собачка влаштувала справжній концерт у готелі , ветеринари прозвали її «певунья». Вона дуже любить співати (сміється), якийсь такий дивний збіг.

А ще вона обожнює їздити в машині, це, мабуть, тому, що ми її підібрали й одразу посадили в авто. Тепер, коли я кудись їду, а дружина в той час з нею гуляє, вона намагається залізти в будь-яку машину. (Сміється).

Julik підібрав у ресторації метиса

Аріна Домскі мало не втратила собаку в парку

— Якось, повернувшись із чергових гастролей Китаєм, я поїхала до заводчика, де було лише троє цуценят породи вест-хайленд-вайт-тер’єр. Я кинула їм свої ключі, і їх першим схопив Офіон. Вже три роки він живе в моїй оселі. Коли Офіон потрапив до моєї родини, йому вже було три з половиною місяці. У нього був паспорт на прізвисько Офіон. Я вирішила нічого не міняти й залишила йому цю кличку, — каже співачка. — До кінолога його не водила, а навчила команд самостійно. Не можу сказати, що він дуже слухняний, але за смаколик виконає будь-які команди! За три роки пес не погриз жодної пари взуття, хоча мене попереджали, що все взуття треба ховати. А ще — коли я граю на фортепіано, він іноді мені підспівує.

Раніше я дуже любила гратися з Офіоном надворі у хованки — я ховаюся за дерево, а він бігає й шукає мене. Це здавалося веселою грою, аж поки він не зробив те саме зі мною. Ми поїхали в парк, пес бігав без повідка й секунду тому був біля мене, і раптом — я його не бачу. Кличу до себе — реакції жодної. Минуло кілька хвилин, перш ніж я помітила, як Офіон визирає з-за дерева й, побачивши мене, мчить у нову схованку. Я добряче злякалася і зрозуміла, що песик відчуває ті самі емоції, коли шукає мене, і перестала так із ним бавитися.

Аріна Домскі мало не втратила собаку в парку

Руслана знайшла Чудо в Буковелі

— Зараз у мене четверо собак: Поля, Дара, Ґоро й Чудо. Ще був Левусь, який, на жаль, у 2020 році пішов із життя, це для нас була велика втрата, довго не могли відійти і змиритися, що він уже не з нами…

Я підібрала Чудо в Буковелі, коли поверталася зі зйомок. Він був дуже маленький, мав потребу в піклуванні та власниках. Кольором нагадував сонечко. Назвали Чудо — бо це найбільш йому пасує. Песика всі так називали, коли побачили, тож так він і лишився Чудом. Саша побачив, як мені сподобалося цуценя, і погодився забрати його до Києва.

Ґоро я забрала з прямого ефіру програми «Сніданок з 1+1», куди мене запросили презентувати кліп. Тоді у програмі була акція, коли тваринкам шукали нові родини, і в той день у студії був Ґоро. Він надзвичайно мудрий, грайливий, веселий і позитивний. Це дійсно унікальний пес, — розповідає виконавиця. — Ще в нас є дуже віддана і грайлива собачка Поля! Ми підібрали її в полі! А якось на смітнику біля нашого дому ми знайшли Дару, і назвали її так, ніби як подарунок.

Чудо — мій улюбленець. Він найрозумніший і найвідданіший пес на світі. Не уявляю свого життя без нього. Всі ці шість років він завжди на сторожі мого доброго настрою і, як ніхто інший, відчуває мене. Всі, хто знають Чудо, називають його «собака-посміхака». Його усмішка — це справді щось надзвичайне. Голос, яким він співає, вражає. Це можуть бути ультразвуки, подібні до тих, які видають дельфіни, а може бути дуже низький бас. Дуже ритмічно гавкає. Це найритмічніший пес на планеті. Напевно, він мав би попит в американському шоу-бізі — такі неймовірні біти він створює своїм гавкотом. Якби були рейтинги собачих хітів, то Чудо однозначно посідав би там лідируючі позиції. А ще Чудо якось пожував мої паперові записи нової пісні, над якою я працювала у своїй кімнаті.

Руслана знайшла Чудо в Буковелі

Олександр Лещенко завів собаку — дизайнера інтер’єрів

— Якогось дня ми проїжджали повз пташиний ринок і вирішили зайти набратися позитивних емоцій. Адже там так багато милих тварин! І ось ми зайшли туди і вже не змогли піти без неї. Вона чекала на нас. Маленьке цуценя кокер-спанієль! Ми її побачили і зрозуміли, що вона — наша. Моллі дуже слухняна. Навіть виховувати не довелося. Просто любимо, обіймаємо, цілуємо з першого дня, — ділиться враженнями хореограф. — Нам з нею дуже повезло, вона ідеальна й робить нас щасливими! Пам’ятаю, коли вона була маленькою, то по-своєму зробила нам ремонт у квартирі. У результаті при вході — обідрані шпалери, на кухні — вирваний лінолеум, по периметру коридору відірвані плінтуси. Ми ще довго розбиралися з цим собачим дизайнерським ремонтом. Зараз її вже все влаштовує.

Олександр Лещенко завів собаку — дизайнера інтер’єрів

Софія Єгорова гуляє з Арчібальдом-акробатом

— Арчі з’явився в родині завдяки великому бажанню моєї молодшої сестри та загадуванням собаки на кожне свято — день народження, 8 Березня. І ось на Новий рік Дід Мороз поклав під ялинку листівку з фото та підписом: «Привіт, мене звуть Арчі, я ще дуже маленький, проте вже на тебе чекаю». Так у нашій сім‘ї з’явився Єгоров Арчібальд Остінович. Їздили його забирати у Дніпро. Ще й співпало, що у мене в ці дні був виступ, а родина знайомилася з Арчібальдом. Його породу — вельш-коргі — сестра обрала заздалегідь, оскільки її улюбленим мультфільмом був «Королівський коргі». Зараз йому вже два роки, — ділиться спогадами співачка. — Але першим собакою в нашій родині був кане-корсо, його звали Маттео. З цією породою познайомилися спонтанно, на виставці собак, куди пішли просто подивитися та прогулятися. Я там побачила ті очі, вушка — і почала (мені було близько дев’яти років) просити батьків завести такого собаку. Тоді домовилися, що тут-таки брати не будемо, проте подивимося таку ж породу. Так ми знайшли Маттео, за яким також їздили в інше місто. Він прожив дев’ять років, після чого пішов від нас через хворобу. Але ми завжди його любитимемо.

Арчібальда виховували з кінологом, і нещодавно пес послухав і виконав команду «сидіти» від молодшого брата, якому чотири роки. Якщо спустити повідець і сказати: «Поруч», то він ітиме поруч. Проте якщо зустріне подружку чи просто дівчинку, то піде за нею, незважаючи навіть на те, що у господаря є їжа. (Сміється).

Арчі фотогенічний, у нього в інстаграмі є своя сторінка: @_archi25_, де на кожній фотографії він виходить бомбезно. Щодо виляння, то у нього під хвостиком є маленьке біле серце, а за тим, як він ходить — ніби бальний танцівник, що рухає стегнами по вісімці, — можна спостерігати вічно.

Одного разу на прогулянці Арчі був на повідку та зустрів знайомих. Наступні дії відбулися за декілька секунд. Арчібальд дуже різко рветься вперед, повідець його стримує, і собака, якому було тоді небагато років і він був трохи менший, ніж зараз, робить… увага (!) заднє сальто та приземляється на всі чотири лапи! Це було просто неймовірно! І ця маленька історія показує, наскільки сильно Арчі любить спілкуватися, дружити й усіх своїх знайомих.

Софія Єгорова гуляє з Арчібальдом-акробатом

Максим Товкач використовує песика замість будильника

— Я дуже люблю собак. У дитинстві таскав їх додому з вулиці не раз. Але батьки тому не дуже раділи й знаходили, куди їх прилаштувати. А після, того як у шість років мене дуже покусав пес, питання про собаку взагалі навіть не стояло. Наша красуня мальтіпу Діна з’явилась у сім’ї трохи більше року тому, вже дорослою, майже трирічною. Друг їхав за кордон, не міг її взяти з собою, тож я вирішив її забрати. Тим паче що мені дуже подобалось з нею гратися, коли приходив до нього в гості, — ділиться радістю співак і композитор. — Діна дуже слухняна. А ще вона страшенно рання, мені навіть будильник не потрібен, ранній підйом вона організує. Крім того, не любить залишатись одна й може наробити шкоди.

Кажуть, що собака сприймає лише одного господаря й дуже важко звикає до нової родини. Але з Дінкою все було не так: вона одразу прийшла до нас, як до себе додому, і стала частиною родини. Собачка дуже дружелюбна, вміє усміхатись. А ще в неї особливий талант ховати мої шкарпетки. Вона це робить так майстерно, що знайти їх потім украй складно.

Собаки породи мальтіпу — кумедні, тому варто лише спостерігати за ними, і шоу вам забезпечено. Діна дуже розумна, їй все цікаво, потрібно все знати. А коли я тільки привіз її додому, вона розірвала подушку і розтягла пір’я по всьому будинку.

Максим Товкач використовує песика замість будильника

Marie Smirnova тримає дома п’ять собак

— Я давно мріяла про мальтіпу, але в моїй родині вже є чотири собаки, тож навіть мови про те, щоб взяти ще одну, не було. Все змінилось, коли мій тато у Трускавці в ліфті познайомився з чоловіком, у якого на руках був песик породи мальтіпу. Вони поспілкувались, обмінялись контактами й зробили фото собачки. Ми всі загорілись ідеєю взяти ще одного улюбленця — так буквально за декілька днів у нас з’явилась Мішель. Ми взяли її дуже маленькою, і сьогодні їй п’ять місяців. Зараз у мене п’ять собак, яких ми взяли в різний час, і всі вони різних порід, зі своїми характерами та звичками, при цьому всі класно уживаються разом, — пояснює співачка. — Взагалі, ця порода дуже розумна, тому що є сумішшю між пуделем та болонкою. Мішель слухняна, незважаючи на свій малий вік. Звичайно ж, бешкетує, але завжди має міру та реагує на зауваження.

У моїх очах Мішель розвіяла стереотип, що маленькі декоративні собачки — тупі й безглузді. Вже в чотири місяці вона буквально за 10 хвилин навчилась виконувати команди «сидіти» та «лежати», а з самого малечку, щойно Мішель приїхала до нас додому, вона звикла ходити в туалет і ще жодного разу нас у цьому не розчаровувала. Звісно, вдома вона може капостити й бешкетувати, але надворі слухає всі команди, йде поруч і розуміє, чого від неї хочуть.

Талант є у кожної собаки, потрібно його лише помічати. Мішель завжди поряд зі мною у складні моменти, може підтримати та показати свою турботу, і від цього справді стає легше. Її внутрішня підтримка іноді значить набагато більше, ніж тисячі слів від людей.

Кумедним відкриттям для мене стала любов собаки до червоної ікри. На Новий рік ми робили бутерброди, і декілька ікринок залишились у бляшанці, до якої дісталася Мішель. Їй настільки сподобалось, що наступного разу, коли ми відкривали нову банку, вона одразу ж з’являлась поруч, голосно гавкала й просила і собі скуштувати ікри.

Marie Smirnova тримає дома п’ять собак
Рубрики: Зірки

Залиште ваш коментар