До старту весняного телесезону СТБ готує унікальний проект власної розробки — “Щасливі за 7 днів” . Його ведучими стали експерти, яким багато років довіряють мільйони українців: подруга-мотиватор — телеведуча Надія Матвєєва, фітнес-тренерка, фахівчиня з правильного харчування Марина Боржемська та практикуючий психолог Андрій Жельветро.

— Марино, Надіє, Андрію, на вашу думку, чи достатньо одного тижня, семи днів, щоб жінка змогла перетворитися та змінити, в першу чергу, своє ставлення до себе?

Надя: Жінки, які потрапляють у «Щасливі за сім днів», пройшли довгий шлях до того моменту, як зустрілися з нами та проєктом. Вони вже готові до змін і відчувають у них потребу. Тому я впевнена, що ці сім днів стануть найяскравішими для кожної героїні та дійсно дадуть їм можливість бути щасливою.

Андрій: На те, щоб ухвалити рішення, достатньо однієї хвилини. Стати щасливою – це і є рішення. А за сім днів ми показуємо, які помилки героїні треба виправити та в якому напрямку рухатися до свого щастя.

Марина: Наші героїні, потративши у цей проєкт, отримали можливість стати щасливою. Річ у тому, що коли жінка постійно занурена у побут, вона кожен день встає і механічно виконує одну й ту ж роботу. На проєкті з нею починає займатися багато фахівців, їй приділяють час та увагу. Це, звісно, робить її щасливішою, наповнює її зсередини. Дуже хочеться, щоб по закінченню цього тижня вона повернулася додому і змогла разом зі своєю сім’єю продовжити той шлях, який ми розпочали.

— На що жінкам, які потребують допомоги у зовнішньому чи психологічному перевтіленні, потрібно звернути увагу?

Надя: Кожна жінка, яка прагне допомоги, має також відчувати відповідальність за те, що відбувалося у її житті, відповідальність за результати особистих змін і за те, щоб їх зберегти. Тобто має бути потреба у змінах і розуміння цінності цих змін, щоб це давало їй не лише мотивацію, але й натхнення та рішучість.

Андрій: На те, що швидких результатів не буває. Що будь-яка зміна потребує часу та дисципліни. Що не треба себе картати при перших невдачах. Вона повинна стати для себе найкращим другом, а не суддею. Необхідно набратися терпіння, щоб втілити в життя свої найкращі наміри.

Марина: Абсолютно на все! І психологія, і внутрішній стан, і зовнішній. Потрібно працювати комплексно, тому що, коли працюєш комплексно, і результат набагато кращий.

— Марино, Надіє, як ви вважаєте — внутрішня краса для жінки важливіша, ніж зовнішня?

Надя: Не можу розділити зовнішню та внутрішню красу, бо це настільки поєднано! Все починається з наших думок, з наших ідей, а потім – з нашої рішучості ці ідеї втілити в життя. Це стосується й особистості, й зовнішності. Це все разом, і жінка має це розуміти. Наші учасниці змінюються не лише ззовні, а й внутрішньо. Це є гармонія.

Марина: Якщо жінка внутрішньо не наповнена, вона не буде здаватися гарною зовнішньо. Та жінка, яка реалізовується, яка розвивається, – вона завжди сяятиме із середини, і цей лоск у неї буде видно навіть на обличчі. Таким чином, ти бачитимеш гарну людину перед собою.

— Андрію, ви, як чоловік, чи погодитесь з твердженням, що некрасивих жінок не буває?

Бувають. Це стосується тих випадків, коли жінка сама себе не любить. Бо саме любов наділяє красу привабливістю, тяжінням. Коли жінка не має інтересу до інших людей, егоїстична, цурається дітей, ображена на чоловіків, замкнута в собі – все це говорить про відсутність внутрішньої психологічної гармонії й саме це руйнує жіночу красу.

— Панове експерти, розкажіть, будь ласка, детальніше, у кого з вас, які обов`язки на проєкті, яка місія кожного із вас, на вашу думку. Чи результати героїнь – злагоджена робота вашого тріо?

Надя: Перевтілення кожної з учасниць – це, перш за все, її особиста робота, в якій ми допомагаємо, мотивуємо і надихаємо. І це вже – так, наша командна місія. Я мала честь знайомитися з більшістю з учасниць у них вдома і викликати ту довіру, яка давала можливість їм покинути родини на сім днів і їхати з нами. Потім я занурювалась у ті проблеми, переважно з минулого, які заважали їм бути щасливими сьогодні. Проходила ці психологічні моменти, які залишали шрами на їх серці та заважали бути щасливими. Ще дуже приємно, що я брала участь у перевтіленні щодо гардероба, тому що кожна з жінок вважала, що їй потрібно у цьому щось змінювати. Це була частина справжнього задоволення.

Андрій: Всі ми об’єднані однією метою – змінити життя героїнь на краще. Ми – команда. Але кожен відповідає за свій напрямок. Моя задача – визначити головну проблему героїні, занурити її у свій внутрішній світ, дослідити його і провести її шляхом виправлення цих проблем. Будь то дитячі образи на батьків, невпевненість, страхи, надмірна опіка дітей або чоловіка тощо. Я виконую класичну роль психолога.

Марина: Моя місія на проєкті – займатись з героїнями фізично, приводити їх тіло до порядку, а також налагоджувати механізм харчування. Для мене дуже важливо розуміти глибинну причину їхніх проблем. Тому що для того, щоб працювати з людиною і допомогти їй розпочати заняття спортом, мені потрібно внутрішньо її розкрити, зрозуміти, що їй буде цікаво, і дати те, що їй сподобається. Тому моя задача тут – бути тренером та мотиватором, і, звісно ж, хочеться бути близькою для людини, для якої це робиш. Тому тут багато чого важливо в сукупності.

— Які моменти зі зйомок проєкту були найважчими?

Надя: Найважчими для наших учасниць і для мене особисто були моменти, коли вони переживали знов трагічні історії з їхнього життя. Але це необхідно було для того, щоб дійсно залишити позаду проблеми та зменшити вплив цих проблем на теперішнє життя. Це завжди були сльози, біль і моменти, в яких героїні дійсно потребували підтримки.

Андрій: Гострі емоційні стани героїнь: сльози, душевні муки, наприклад, коли героїня роздягається перед дзеркалом і з відразою дивиться на себе, своє тіло. Ви це побачите. Або коли стикається зі своїм головнім страхом, болем, який їй необхідно здолати. Всі ці випробування ти проходиш поруч з людиною й інколи серце розривається від співпереживання. Але коли вона долає свій страх, чи біль – ти пишаєшся її хоробрістю і прагненням до нового життя.

Марина: Неможливо описати якісь конкретні моменти, тому що їх було дуже багато. Емоційно складно, тому що ти переймаєшся кожною історією. Коли ти спілкуєшся з ними, цікавишся їх життям, дивишся їх візитки. Це торкає, викликає душевний біль. Ти розумієш, що маєш допомогти. Інколи я думала, чому не з’явилася раніше, чому раніше не могла допомогти цій людині, аби її життя заграло новими фарбами. Звичайно, у кожному випробуванні, яке ти проходиш з героїнею, у кожного з експертів є свою місія та своя задача. Це емоційно дуже складно.

— Чи був у вашому житті досвід особистого перевтілення: внутрішнього, зовнішнього?.. Що вам допомогло?

Надя: Як на мене, це перевтілення відбувається все життя, адже ми змінюємося. Ми вирішуємо для себе, яким буде вектор таких змін, чи вистачить нам ресурсу. Чи потрібно нам знов змінювати щось в житті. Особливо зараз, коли воно таке рухливе. І цікавість до життя, бажання вчитися, вміння прислухатися до людей, які мають досвід і добре серце – те, що мені завжди допомагало ставати більш гармонійною особистістю. Далі цей шлях продовжується. Я готова до нових перевтілень. В тому числі надихаючись усім, що відбувається на нашому проєкті.

Андрій: Зовнішнього – ні. Внутрішнього – так. Особисто я ріс майже без батьків, тому в підлітковому віці був сором’язливий, дуже невпевнений та зітканий з комплексів. Ще в школі я ніколи не грав в КВК, бо жахався сцени, критики та глузування. В мене довгий час були труднощі з дівчатами, я стидався знайомитись, запрошувати на побачення. Мені на власному досвіді знайомий біль більшості моїх клієнтів. Але у дорослому віці в мене з’явився наставник, який навчив долати будь-який страх, досягати своїх цілей та полюбити себе. З того часу повністю змінився я та моє життя. Це завжди важко. Але воно того вартує.

Марина: Так, у мене були такі моменти відчаю. Ми живемо буденно, у нас все злагоджено та чітко. Вибігла і не подивилася на себе у дзеркало, не так важливо, як ти виглядаєш. Вийшла з брудною головою, зав’язала хвіст і подумала, що ніхто не помітить. Не підкрасила очі, не нанесла косметику… Починається знецінення себе, як жінки. У мене це було. Але коли я зрозуміла, що мені некомфортно, почала це змінювати. Звичайно, я відчула дискомфорт, коли подивилася на себе у дзеркало, і зрозуміла, що я молода жінка, але виглядаю дуже стомленою. У мене немає інтересу до життя, він зник. Тому що я живу інтересами дітей, людини, з якою була поряд, але не своїми. Мені дуже допомагають мої діти. Я дивлюсь на них і розумію, що вони – мої вчителі. Вони вчать, як потрібно любити та досягати те, що тобі хочеться.

— Порадьте, як можна підвищити самооцінку жінкам, котрі не впевнені в собі. Адже від впевненості залежить дуже багато.

Надя: Хоча самооцінка – це поняття з психології, в житті воно пов’язане з тим, як ми вчиняємо. Тобто через наші вчинки та результати ми змінюємо свою самооцінку. Треба знаходити те, що в житті надихає, те, що на мене добре впливає, робити це, задовольнятися результатом та просто пишатися собою. Таким чином самооцінка зростає. А ще дуже важливо вміти відсіювати у своєму оточенні людей, які ганьблять вас. Ми дорослі й маємо так вчиняти. Тому що це психологічна гігієна, яка допомагає нам залишатися собою і ділитися добрими думками, ідеями та вчинками з тими людьми, які цього дійсно варті.

Андрій: Треба навчитись спілкуванню з чоловіками. І не просто обміном інформацією, а вмінню бути жіночною, фліртувати, сміятися разом. Я міг би казати про те, що необхідно шукати в собі любов до себе та інше, але насправді ми розуміємо які ми, коли на нас дивляться інші люди. І коли чоловіки починають тягнутися до жінки, бажати її бачити, слухати, насолоджуватися її компанією, то жінка дуже швидко розквітає, стає впевненою, а її очі блищать. Це і є справжня краса.

Марина: Можна багато говорити про це. Можна мотивувати й казати, що у тебе все вийде. Але якщо жінка не готова, якщо вона не налаштована на роботу над собою, то це дуже складно. Тому дуже важливо щоб людина, коли вона приходить до того ж марафону схуднення чи на програму, як наша, мала бажання щось змінити. Коли в тебе є бажання змін, коли в тебе є мотивація, тоді вони відбуватимуться. А коли ти робиш це, тому що тебе змусили, привели за руку, тому що тобі це нав’язали, дива ніколи не станеться. Найголовніша мотивація – знайти та розкрити у собі жінку.

— Чи можна лише за допомогою макіяжу та одягу змінити ставлення оточуючих людей до себе? Чи потрібно щось більше?

Надя: Щоб змінити ставлення оточуючих до себе, потрібен не макіяж, не одяг і навіть не струнка статура. Потрібно змінити ставлення до себе. Ставитися до себе з любов’ю, повагою. Деякою мірою критично, гармонійно. І якщо я, як особистість, себе задовольняю, то це відчувають оточуючі та змінюють своє ставлення. У когось може бути негативне ставлення, але у мене, як гармонійної особистості, це не викликатиме такого розпачу, щоб це впливало на моє життя.

Андрій: Може, але лише на короткій дистанції. Почитайте невелику розповідь Оноре де Бальзака «Тридцятирічна жінка». Там все в деталях розписано. Жінка не цікава, коли вона хоче лише отримувати (час, увагу, турботу, любов, гроші) від чоловіків та зациклена лише на собі. Навіть якщо вона супермодель, вона набридне. І навпаки, коли жінка відчуває, чого потребує її партнер і може це йому дати (слово, яке підтримає, похвалу, порозуміння, здатність вислухати чи порозважатися разом) – тоді це змінює ставлення оточуючих до неї. Вона стає цінною.

Марина: Звісно потрібно більше. Ніякий макіяж та гарне вбрання не змінить внутрішнього стану людини. Якщо внутрішній стан у дисбалансі, це все буде і на обличчі. І жоден макіяж цього не виправить. Тому потрібно працювати з собою із середини.

— У сучасному світі гаджетів та фільтрів багато хто зовсім не схожий на себе реального в онлайн-житті… Як ви ставитеся до цього?

Надя: Яким би не було онлайн-життя, реальне життя відбувається офлайн. Це треба добре розуміти та бути у такому співвідношенні стосовно цих фільтрів і прикрашень, щоб у реальному житті відчувати себе адекватно, а не ховатися за картинкою. Це, звичайно, проблема сучасного світу, тому що все більше на нас здійснюється інформаційний тиск. Але якщо ми розумітимемо, що найкращі моменти все ж таки відбуваються офлайн, і саме так будемо своє життя влаштовувати, то все буде добре.

Андрій: Як до неминучого. Це не зупинити. Я вважаю, що у майбутньому люди зможуть до непізнаваності моделювати свої тіла та зовнішність. Як у комп’ютерній грі, тільки насправді. Змінити зріст, розріз очей, природний колір волосся, будь-яку частину тіла збільшити-зменшити. Частково це вже робиться. Але розквіт цих можливостей нас ще чекає. Тому ігри з фільтрами – це просто розваги перед реальними трансформаціями тіла людини майбутнього.

Марина: У нас в проєкті буде гарний приклад учасниці, яка накладає дуже багато фільтрів. Вона молоденька та гарна, але не бачить у собі цієї краси. Ні зовнішньої, ні внутрішньої. Це буде яскравий приклад того, коли ти змінюєш свою зовнішність і тобі це заважає в особистому житті, у знайомстві з людьми. Тому що вони бачать тебе такою, як ти є в інстаграмі, а не в реальності. А потім ця реальність не збігається. Багато таких людей, багато використовується фільтрів та фотошопу. Я, звичайно, більше за справжність. Працюй над собою, роби щось для того, аби мати гарний вигляд, тоді тобі не потрібно буде накладати фільтри.

— Про що варто пам’ятати, щоб нав’язані кимось установки не заважали бути по-справжньому щасливою?

Надя: Відповідь є у самому запитанні. Щоб нав’язані оточуючими думки та ідеї не заважали нам бути щасливими, потрібно розуміти, що з того, що ми думаємо і як ми вважаємо, є впливом оточуючих. І це дійсно праця. Така серйозна робота – розібратися з собою, що моє, а що – нав’язане. А якщо вже розберемося, то буде нам щастя (посміхається).

Андрій: Позбавитись всіх установок неможливо. Та і не треба. Важливо відсікати лише ті, які гальмують тебе на шляху самореалізації. Тут треба запам’ятати, що психологія змінюється через поведінку. Тому якщо щось заважає – аналізувати свої поведінкові реакції та експериментувати, змінюючи їх на 180°. Наприклад, раніше мовчали? – починайте говорити. Забагато говорили? – почніть більше слухати. Експериментуйте.

Марина: Про власне «Я» та про власну гідність. Тому що ми дуже часто прислуховуємося до думки інших людей, але не спираємось на власні бажання та потреби. Забуваємо, що для нас найголовніше і найцінніше. Тут дуже важливо пам’ятати про те, що нормально і добре, коли у тебе є власна думка. Вмійте її у собі виховувати, формулювати й тоді у тому досвіді, який вам надаватимуть інші люди, ви вмітимете черпати головне і відсікати те, що вам не потрібно і що вас руйнує.

— Чи не вважаєте ви проблемою сучасного суспільства “роздуті” у прямому значенні цього слова, стандарти краси? Збільшені губи, вилиці, груди…

Надя: Стандарти краси періодично змінюються і ці тренди теж змінюються. Щодо того, що багато жінок відчувають вплив цього бьюті-тиску і потім наважуються на зміни, так, це проблема. Але для мене вона пов’язана не з зовнішніми факторами, а саме з тим, про що ми говорили – внутрішнім відчуттям гармонії. Жінка, яка всередині відчуває, що вона варта уваги без збільшення будь-чого – вона не буде це робити. Інформаційний тиск зараз завеликий. Але це виклик для кожної сучасної жінки, у якої є вибір. Але найголовніше, що вибір є.

Андрій: Це не є проблемою суспільства, це проблеми лише тих «роздутих» жінок та чоловіків. Але, як я вже казав, це – люди майбутнього. Поки що не всі вони виглядають естетично. Але вони першопроходці, які торують цей шлях. З ними не треба боротися, чи засуджувати. Найчастіше вони самі собі не подобаються, тому так сильно намагаються змінити зовнішність.

Марина: Я не вважаю, що це сучасна проблема. Так, є ті, хто збільшують, так, є ті, хто робить губи чи вилиці, але це справа кожного. У кожного своє сприйняття самої себе. Засуджувати когось я ніколи за це не буду. Я можу лише допомогти, пояснити людині. Але це потрібно робити дуже обережно та правильно, адже кожна людина бачить себе такою, і їй це подобається. Індустрія краси дуже стрімко розвивається і нам хочеться відповідати віянням моди. Але все більше жінок зараз намагаються бути натуральнішими. Навіть якщо вони йдуть до косметолога, то їх потребою може бути доглянути за обличчям, але зберегти свою індивідуальність. Наприклад, освіжити колір шкіри, зробити певні процедури. А здорова корекція тих же губ – це не є погано. Або, наприклад, жінка себе не любить з маленькими грудьми, і якщо збільшення її зробить щасливою – будь ласка. Вона сама несе відповідальність за своє здоров’я та своє життя.

— Що у вашому розумінні “стандарт” краси? Та чи є він зараз?

Надя: Зараз світ настільки нестабільний та так швидко змінюється і так хаотично, що стандартів немає. Як у приготуванні їжі, так у створенні гармонійного образу. І оця нестандартність з одного боку є випробуванням, тому що доводиться самій вирішувати, якою я буду, а не покладатися на стандарти, а з іншого – це чудово, тому що якщо зрозуміти це і відчути, то по суті можна робити все що завгодно для того, щоб бути щасливою. З оглядом на те, щоб це не заважало оточуючим та, скажімо, не створювало біди у житті. І це прекрасно.

Андрій: Якщо раніше стандартом краси були антропометричні показники (90-60-90), то зараз всі шукають внутрішню красу. Людину, яка буде гармонійною всередині. Особливо це стосується великих міст, де люди дуже напружені та смикані. Таких людей не багато, але вони є. Їм властива грація рухів, хороший м’язовий тонус, гарний контакт з оточуючими людьми, ясний погляд та приємний голос.

Марина: Це природність, догляд за собою, зайняття спортом, читання книг, адже людина, яка читає, вона гарна та мудра. Я помічаю, що молодь все більше починає прагнути до того, що було колись, повертатись до природної краси. І, як мені здається, жінки зараз і макіяжу менше накладають на обличчя, щоб виглядати натуральніше.

— Про що варто пам’ятати, аби жити у гармонії з собою та чути себе?

Надя: Треба, як на мене, пам’ятати, що перебування у гармонії, створення гармонії – це процес, який не зупиняється. Це процес розвитку, про який зараз так багато говорять. Потрібно розвиватися, як ви це розумієте та відчуваєте. Життя на місці не стоїть і нам не треба. Рухатися й у прямому розумінні цього слова, і рухатися душею. Мають бути бажання, пориви, напрямки. Це постійний процес. І я вам зичу у цьому процесі отримувати насолоду, відчувати, що ви докладаєте достатньо зусиль, і милуватися результатами.

Андрій: Треба бути чесним з собою. Прямо дивитися в очі людям, навіть тим, кому ти не подобаєшся. Пробачати себе за помилки. Вміти просити вибачення у тих, кого образив. Дякувати тим, хто допоміг. Берегти тих, хто любить. І ніколи не опускати руки, бо попереду ще багато справ!

Марина: Не забувати про власне «Я». Пам’ятати, що ти жінка, що ти прекрасна, що ти прийшла прикрашати цей світ, що ти тут з місією зробити людей щасливими: своє оточення, родину, себе. Коли ти сяєш від щастя, все довкола сяє та загоряється від тебе. Жінка – це дихання, це вода, це ковток повітря. Це все! З неї починається життя. І вона має завжди про це пам’ятати. Жінка – головне, що є у цьому світі. Тому що вона – це любов, це віра, і це надія.

Про проект

Щотижня експерти проекту працюватимуть з однією з героїнь. Вони допоможуть кожній учасниці змінити ставлення до себе, щоб через тиждень у дзеркалі вона побачила ту, якою завжди мріяла стати. Команда проекту також займеться родиною героїні, адже будь-які зміни дадуть стабільний результат лише в поєднанні з прийняттям та щирою підтримкою близьких.
— Наше завдання — допомогти жінкам досягти бажаного результату і зберегти його на довгі роки, — розповідає керівниця проекту Дар’я Майборода. — Крім порад про те, як справлятися з психологічними труднощами, ми дамо доступні та зрозумілі уроки макіяжу, лайфхаки з добору стильного гардероба, допоможемо розібратися в системі правильних тренувань та харчування, розповімо, що являє собою сучасна косметологія.

Дивіться прем’єру проекту «Щасливі за 7 днів» 6 лютого о 18:40 на каналі СТБ

Рубрики: Інтерв'ю

Залиште ваш коментар