Тільки-но цей актор з’являється в кадрі, як глядачі одразу ж розпливаються в усмішці. Харизма Назара не залишить байдужим нікого! Чого лише вартий його Вася з гумористичного серіалу «Будиночок на щастя»! І ось, після тривалої паузи, глядачі Нового каналу побачили прем’єру третього сезону ситкому. До речі, за гарний настрій не тільки в кадрі, а й на майданчику серіалу відповідає саме Задніпровський. Ми щиро поспілкувалися з ним та дізналися, як гумор допомагає артисту в житті.

Назаре, на екрани виходить новий сезон серіалу «Будиночок на щастя». Чим будете радувати й дивувати глядачів цього разу?

Мій Василь переїде до Києва, і в нього з’явиться дівчина. Звісно, Люба почне його ревнувати й вирішить розлучитися. А ще — мій герой з села і зовсім не може адаптуватися до життя у великому місті. Він постійно потраплятиме у складні ситуації. Весь час шукатиме, де заробити грошей. Для цього влаштовуватиметься на дуже сумнівні роботи. Словом, Василь змусить глядача трішки понервувати та похвилюватися за нього.

Село і люди

Чи є у вас щось спільне з вашим екранним героєм Василем?

Певно, те, що ми обидва любимо поїсти. (Усміхається). А ще — хороші сім’янини. Василь лінивий, і цим ми з ним відрізняємось. Адже я наполегливий і завжди йду до своєї мети. Починаю сумувати без зайнятості та зйомок. Васі ж тільки добре, коли немає ніякої роботи.

Як вам працювалося з Віталіною Біблів, Костею Войтенком, Галиною Безрук та іншими акторами? Ви, мабуть, уже всі стали, як рідні!

На знімальному майданчику ситкому ми — як сім’я. А от у реальному житті рідко бачимося. Усі працюємо в різних театрах, маємо телевізійні зйомки, проекти. Та в соціальних мережах завжди підтримуємо спілкування. У нас є спільний чат, де ми обговорюємо цікаві теми, вітаємо одне одного з днем народження.

У селі Сеньківка, де проходили зйомки, вас уже також знають у кожній хаті?

Звісно, щороку мешканці до нас приходять, аби сфотографуватися та поспілкуватися. Адже ми стаємо частиною Сеньківки на два місяці зйомок. Та за чотири роки ми їм ще не набридли. (Усміхається). Кілька років спостерігаю за одним хлопчиком, який постійно до нас ходить. Він уже виріс на моїх очах.

Зізнайтеся, у вас виникали думки переїхати подалі від шумної столиці й оселитися десь у тихому мальовничому селі? Пасіка, курочки, гусочки, рибалочка…

Можливо, з часом і переїду. Але поки що не навчився сільського ремесла, навіть рибалити не вмію. Маю дачу, куди можу поїхати у вільний від роботи час. Та цього літа там жодного разу не був, бо переїжджав з майданчика на майданчик.

Творчий рід

Ви — з творчої акторської сім’ї. Розкажіть детальніше про ваш родовід. Те, що ви стали актором — логічне продовження династії?

Мій батько — це вже третє покоління в театрі імені Івана Франка (мама була актрисою ТЮГу). А перше — дідусь і бабуся по лінії матері. Семен Михайлович Ткаченко — один із засновників нашого театру, який починав разом із Гнатом Юрою, режисер, заслужений діяч мистецтв України. У повоєнний час він був викладачем, професором, а згодом і ректором Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. Його дружина, мати Юлії Семенівни — Катерина Степанівна Рій — теж була актрисою нашого театру. Мій батько познайомився з мамою під час вступних іспитів до театрального інституту. Їм пощастило потрапити на один курс. Саме там вони вирішили пов’язати свої долі. Мій вибір майбутньої професії був зумовлений акторським середовищем, у якому я зростав. За вуха в театр мене ніхто не тягнув. А мої вчителі не уявляли мене поза театром. Це твоє, казали вони в один голос. І після десятирічки я теж зрозумів, що всі шляхи ведуть до театрального вишу.

Згадайте свою першу серйозну роль. Як її отримали?

Роль, яка дала мені путівку в театральне життя, — дипломна робота. Це був Хлестаков у «Ревізорі». Після неї я повірив у себе, і мене взяли в театр імені Івана Франка. Потім — вирішальна та хороша роль у виставі «Бал злодіїв». Там зіграв молодого закоханого хлопця. Власне, після цієї вистави було визначено, чи стану актором хороших ролей. На сьогодні найкраща роль — та, за яку я отримав звання народного артиста, — Леонід Папагатто у виставі «Моя професія — сеньйор з вищого світу». Блискуча вистава та роль.

Сила сміху

У вас багатий репертуар у театрі імені Івана Франка. Які ролі вам ближчі, комедійні чи драматичні?

Звісно, що характерні комедійні. Адже мені вони вдаються найкраще й подобаються режисерам. Я — яскравий комедійний актор. Це моя ніша та призначення. Своїми ролями створюю гарний настрій для українців.

На екрані ви здебільшого втілюєте комедійних персонажів. Як вважаєте, глядачів легше розсмішити чи змусити плакати?

На жаль, зараз у всіх нерви натягнуті як струни. Людям легше плакати, ніж сміятися.

Чи виручав вас гумор у повсякденному житті? Можливо, поліцейські не виписували вам штрафи…

До речі, я не воджу авто. Не лежать у мене руки до керма. (Усміхається). Моя дружина завжди відвозить та забирає мене з репетицій, зйомок. От у кадрі «Будиночка на щастя» посадили за кермо біленької Toyota Prado, і я ледь знімальну групу не подавив! Тепер на майданчику знають, що краще доручати цю справу не Назару, а дублеру. (Сміється). Щодо гумору в повсякденному житті, то завжди намагаюся жартувати. За роки всі знають, що Назар — це весела лампочка. І якщо розгорається будь-який конфлікт на знімальному майданчику, я ніколи не промовчу, а спеціально зніму напругу, жартуючи.

Ваша харизма не залишить байдужим жодного глядача! Чи стає вона вам у пригоді в сімейному житті? Наприклад, згладжувати сварки.

Ми з дружиною, як і всі подружжя, іноді сваримось. Але це такі мікроконфлікти на побутовому рівні, які довго не тривають. Адже стільки років разом прожили. Завжди підходжу до своєї Іринки, зізнаюсь у коханні, цілую. Власне, так і настає наше примирення. Сім’я — це найголовніше, що є в житті. Тому її треба цінувати та берегти.

Кумедний котик та єнотик

У яких проектах вас ще можна буде невдовзі побачити?

Цієї весни на Новому каналі відбудеться прем’єра третього й четвертого сезонів ситкому «Будиночок на щастя». Незабаром також прем’єри «Скажених сусідів» та «Вижити будь-якою ціною». А зараз в усіх кінотеатрах можна переглянути повний метр з моєю участю — «Любов і блогери».

Окрім того, що ви граєте в театрі та знімаєтесь у телепроектах, вас частенько можна побачити у веселих рекламних роликах. Легко погоджуєтесь на такі «авантюри»?

Звичайно, ні. Реклама для актора — це лише додатковий заробіток. А ось глядачам дуже полюбився котик, у ролі якого я знявся в одному рекламному ролику. Іноді чую у свій бік: «З вас такий хороший котик вийшов». У ту мить думаю: ото мене прославив кіт, а не акторський доробок та зусилля завдовжки в кілька десятків років! (Усміхається).

За якими критеріями обираєте, грати ту чи іншу роль, зніматись у проекті чи ні?

Мені не хочеться плюнути у вічність і знятися в поганому кіно, тому насамперед читаю сценарій. Для мене дуже важлива його якість. До речі, маю за честь, що фантастичні автори «Будиночка на щастя» пишуть сценарій під мене. А ще дивлюся, хто режисери. Адже на час зйомок ти потрапляєш до рук людини, від якої на майданчику залежить все. І, звісно, звертаю увагу, хто стане моїми колегами у сценах.

Ви ще й актор дубляжу! Ваш голос звучить у багатьох голлівудських проектах. Наприклад, у серії фільмів «Месники» ви озвучуєте єнота Ракету. Як воно, говорити голосом єнота?

Весело, прикольно, в кайф. (Усміхається). Мені дуже добре вдається дубляж звірів. Я часто додаю якісь фрази в текст, свої родзинки, щоб адаптувати під наш гумор і сленг. Викладаюся на повну, адже відчуваю певну важливу місію. Аби діти чули якісну, не суржикову, а українську мову та прагнули досконало нею володіти. Радію, коли отримую багато дзвінків та повідомлень із вдячністю за дубляж. Тоді розумію, що є для кого працювати!

Мультики озвучувати складніше? Який із мультгероїв припав вам до душі?

Тут є певні труднощі. Наприклад, коли я з хворим горлом мав на високих тонах озвучувати Пумбу. Та мені все вдалось. Якогось певного героя важко виділити, усіх люблю. Одна з перших, головних і визначальних — Майкл Вазовський у «Корпорації монстрів». Дубляж, з яким я засвітився і згодом отримав наступні запрошення до співпраці.

Столичні пригоди

Улюблені герої ситкому «Будиночок на щастя» тепер живуть у Києві, де на них очікує багато сюрпризів і непередбачуваних ситуацій. Васі (Назар Задніпровський), Любані (Віталіна Біблів), Максу (Костя Войтенко) та Маші (Галина Безрук) доведеться вирішувати нові конфлікти. Але обов’язково з гумором і на позитиві! До речі, уже в першій серії Маша й Максим залишать Сеньківку та опиняться у столиці, де в них буде ще більше пригод. З переїздом до Києва не забаряться й Вася з Любою. Подружжя швидко збере необхідні речі та оселиться у квартирі Макса. А все для того, щоб допомогти хлопцю помиритися з Машею. Але чи вдасться їм втілити задуманий план?
Дивіться ситком «Будиночок на щастя» з понеділка по четвер з 18:00 на Новому каналі.

Рубрики: Інтерв'ю

Залиште ваш коментар