Ведуча проектів «Неймовірна правда про зірок» та «Щасливі за сім днів» на СТБ, навіть у такий важкий період для нашої країни, переконана, що все буде добре! У скрутні часи вона розповідає телеглядачам «Неймовірну правду про українців», а також дає «Надійні поради», які допоможуть уберегти здоров’я та навіть життя. А що допомагає триматися самій ведучій – вона відверто розповіла нашим читачам.

— Надіє, у проекті «Все буде добре», який нещодавно стартував в ефірі СТБ, ви ведете рубрику «Надійні поради». Розкажіть детальніше про оновлений формат програми. Як він створюється, хто до нього долучився?…

— Телеканал СТБ розпочав гуманітарне програмування, і я радію, що «Надійні поради» у складі дайджесту «Все буде добре» є корисними для наших глядачів. Вони допоможуть у ці скрутні часи мати необхідні для кожного знання, зберегти спокій, рівновагу, здоров’я та навіть життя. До створення наших порад залучилися телевізійники, які вже скучили за роботою. Це команди розважальних проєктів, які зараз зосередилися на тому, щоб приносити користь людям.

Життя триває!

— Що відчули, коли знову повернулися до улюбленої роботи?

— Повернення до роботи, до творчості – для мене ознака того, що життя триває. Безумовно, я надихаюсь і спілкуванням з колегами, і тим, що ми робимо корисний телевізійний продукт, і тим, що я відчуваю себе потрібною, необхідною людям для того, щоб вони розуміли: все буде добре з кожним із нас і з Україною.

— Чи радите глядачам щось із власного досвіду?

— Скоріше, я вчусь разом з глядачами, тому що інформація, яку ми надаємо, не буденна для мирних. Як врятуватися від хімічної атаки, ядерного вибуху, що робити, якщо потрапили під обстріл… Здається, що це з якось іншого, не нашого життя, але, на жаль, це реалії сьогодення. Тому я, пропускаючи цю інформацію крізь себе, даю її глядачам. Таким чином ми інформаційно озброюємося до будь-яких ситуацій у воєнний час. Найголовніше, що усі ті поради, які ми озвучуємо в ефірі, перевірені найпотужнішими експертами. Я тішуся тим, що глядачі довіряють нашій команді та особисто мені.

Той день

— Згадайте (хоча, мабуть, ви ніколи й не забудете) ранок 24 лютого… Де вас застала війна? Якими були перші емоції?

— В той страшний ранок мене розбудили зі словами: «Почалась війна». Я навіть усвідомити не могла, що відбувається! В нашому районі було видно перші вибухи. Це було дійсно страшно. У мене виникло відчуття, немовби я замерзла настільки, що не можу ні поворухнутися, ні подумати. Перші мої дії – телефонувати рідним, друзям, дізнаватися, як у них справи, підтримувати одне одного.

Ви переїжджали у більш безпечне місце на час війни?

— Перші півмісяця війни ми були в Києві. Мама – в Ірпені. Потім забрали її, настав час евакуації, чекати більше не можна було. Вирішили всі разом їхати на Західну Україну, в більш безпечне місце, бо здавалося, що у Києві вкрай небезпечно. Потім склалося так, що я разом з подругою, яка перевозила дітей за кордон, опинилася у Відні, і деякий час там перебувала. Потім знов повернулась до України, і тепер – я вдома. Можна сказати, що це мій шлях війни. І, сподіваюсь, що він завершився. Дуже хочеться, щоб Україні більше нічого не загрожувало, і нам не доводилося тікати від війни. Чому я зараз в Києві? Тому що тут мій дім, мої кохані люди, моя робота, моє життя. І я точно знаю, що усі українці, яких зараз розкидало світом, думають, як їм хочеться повернутися додому. Бо бути вдома, мати можливість насолоджуватись рідним містом, рідним будинком – ознака мирного життя, до якого ми зараз так прагнемо.

Слабка сильна жінка

— Як вам вдається бути сильною у такі важкі часи?

— Насправді мені не вдається бути сильною. Іноді я просто розклеююся, як то кажуть. Хочеться плакати, бути слабкою. Тоді відчуваєш, наскільки важливо мати підтримку, рідне плече поруч, людей, яким можна пожалітися, і людей, яких одночасно можна підтримати. Це такий взаємний процес. Що стосується справ, які треба виконувати, тут ми маємо бути сильними, бо інакше не можна. Саме так ми йдемо до перемоги. Отже, подумки я налаштовуюся так: «Все буде добре, зараз я маю зробити те, що необхідне, а потім дати волю емоціям». Ну хоч трішечки.

— Хто є вашою підтримкою?

— Моя найбільша підтримка – це моє кохання. Любов до рідних, до друзів, а ще, погодьтеся, наскільки зараз у нас в Україні люди вміють підтримувати одне одного. Починаючи з політиків, які дають не лише сухі факти, а емоції, почуття та силу. І волонтери, і звичайні люди, які, зустрічаючись, обов’язково підтримують одне одного. У цьому сила нашого народу зараз і я впевнена, що з цією силою ми зможемо після перемоги відбудувати Україну.

— Ви — родом із Криму, з Керчі. У вас там багато рідних та близьких залишилось? Чи ще спілкуєтесь з ними?..

— Я вже давно не була в Криму, і маму кілька років тому перевезла до себе. Уся родина тут і мені нема з ким там спілкуватися. А зараз, коли йде війна, я вірю, як і весь український народ, у нашу перемогу. Уявляю собі, як ми повернемося у рідні місця, в Крим, коли він знову стане вільним, українським. Я в це вірю!

Гармонія материнства

— 8 травня в Україні відзначається День матері. Що для вас значить це свято і материнство взагалі?

— Материнство – це потужна сила. Мама не лише виховує та любить дитину, а дає їй підтримку на все життя. З іншого боку, мудра мама має дати й можливість дитині якомога швидше стати самостійною, вільною, дорослою. От у поєднанні цих двох процесів велика гармонія материнства, як на мене.

Надія з мамою

— Як вас виховувала мама? Чи перейняли від неї якісь правила?

— У мами було доволі важке життя. І, попри це, вона намагалася дати мені усе необхідне. Перш за все – безумовну любов. А ще в неї є якість, за яку я їй дуже вдячна, бо вважаю, що в мене вона теж є. Це – оптимізм, віра в те, що все буде добре, намагання робити все необхідне для цього.

Життєдайна енергія

— Чи вистачає вам часу та бажання у такі часи займатися улюбленою скандинавською ходьбою?

— Деякий час мені здавалося недоречним брати палки для скандинавської ходьби і йти. І не лише через небезпеку, адже бувало й таке. А через те, що це, немовби розвага з мирного життя. Зараз я розумію, що треба робити все для свого здоров’я, що не заважає оточуючим і не є протизаконним у час війни. Я дякую за це запитання, тому що для мене це стимул повернутися до скандинавської ходьби. І, звичайно, усім читачам раджу не нехтувати фізичними навантаженнями та вправами, масажем, медитаціями, всім тим, що допомагає вам бути у гарній фізичній формі, бо емоції, перш за все негативні, відкладаються і впливають на тіло. А ми маємо себе берегти. Після війни буде багато роботи. Для того, щоб відбудовувати, створювати нове життя, потрібна енергія.

— Можливо, у вас з’явилися якісь нові захоплення? Щось, що допомагає триматися…

— Під час війни треба переключатися від страхів та сумних думок. Звичайно, якщо немає фізичної загрози життю. Але відволіктися від страшних новин доволі важко. І я зі здивуванням з’ясувала для себе, що гра у шахи, а раніше я взагалі не вміла грати в шахи, відволікає. Тому що маю зосередитися на грі настільки, аби забути абсолютно про все навколо. Тому це гарна звичка, яка в мене з’явилася, і я хочу її розвивати надалі. До речі, раджу усім, кому це подобається!

— Чи змінився ваш розпорядок дня?

— Намагаюся зберегти свій звичний розпорядок дня, тому що звички, які були у мирному житті, допомагають триматися. Коли зосереджуєшся на тому, що у мирному житті було, немовби воно триває. Дійсно, багато чого і змінюється. Але прокидатися, робити зарядку, випити ранкову каву, зробити все необхідне по дому – це ті рутинні заняття, які зараз не набридають, а навпаки, здаються чимось прекрасним, тому що символізують мирне життя.

Сила — в єдності

— Що зміцнює вашу віру в перемогу?

— Моя віра в перемогу дуже міцна. По-перше, завдяки єдності нашого українського народу. Це прекрасно, коли ми зосередилися на одній меті, підтримуємо одне одного в цьому. Наші славні воїни – це герої, якими пишаємося не тільки ми, від них в захваті весь світ! Вони вже зараз легенда, вони прославили Україну. І ми, підтримуючи їх, також посилюємо непереборну віру в перемогу. А ще – справжні експерти, професіонали з різних сфер, які кожен на своєму місці, зміцнюють цю віру, тому що мають впевненість, експертну оцінку, якій можна довіряти, і природний оптимізм, який підкріплюється усіма цими знаннями. Я дуже пишаюся, що команда нашого проекту «Надійні поради» теж у цьому ряду. Ми допомагаємо людям вірити у свої сили, мати знання, які зміцнюють впевненість, і віру в перемогу.

— Що мрієте зробити найперше, коли закінчиться війна?

Це питання, яке всі ставлять одне одному, і я вже маю відповідь. Я хочу позасмагати на сонечку. Пісочок, водичка, мирне небо і розуміння, що нічого не загрожує, що можна розслабитись. А ще піду до свого косметолога, бо вона вміє не лише доглядати за моїм обличчям та шкірою, а ще й давати такі милі поради, просто по-жіночому поговорити. Це ознака мирного життя, до якого дуже хочеться повернутися. І, звичайно, обійняти всіх друзів, всіх людей, які підтримували мене, яких підтримувала я. І вже зі стовідсотковою впевненістю сказати: Все буде добре!

Улюблена Семочка

— Надіє, на вашій сторінці в інстаграм є чимало фото з собачкою Семі. Часто граєтесь та гуляєте з нею, берете з собою на роботу?

— Семочка – це справжня розрада для усієї нашої родини. І, хоча собака була моєю особистою мрією, згодом Семі полюбили усі. І, здається, таку істоту не можна не любити. Вона цікава, весела собака, яка залюбки спілкується і пізнає світ. Спостерігати за нею – це такий антистрес! Раджу усім. Але варто пам’ятати, що собака – це й велика відповідальність. Завдяки Семі, наприклад, я збільшила час своїх прогулянок, а ходити я дуже полюбляю. В неї є свої улюблені іграшки, й звички, якими можна милуватися. Під час війни вона проявила себе як справжній партнер: треба у сховище – так, вона йде, головне, щоб господиня, тобто я, була відносно спокійною, тоді Семі не лякається, робить все, що треба, і доводить своїм існуванням, що життя триває. Я їй за це вдячна.

Надійні поради

«Надійні поради» з Надією Матвєєвою — прості, але важливі правила, які допоможуть зберегти здоров’я, розв’язати проблеми в тилу, убезпечити себе та рідних у воєнний час і навіть урятувати своє життя та життя тим, хто опинився в гарячій точці. Телеведуча, котру обожнюють українці, дасть відповіді на питання, які хвилюють кожного: як уберегтися від хімічної зброї, що робити, якщо ви побачили снаряд чи інший підозрілий предмет на вулиці, які продукти варто взяти з собою в укриття та що можна приготувати своїми руками з мінімальної кількості інгредієнтів, як захистити житло від мародерів та багато іншого. Рубрика виходить щодня у 6-хвилинному міжпрограмному блоці на початку кожної години.

Рубрики: Інтерв'ю

Залиште ваш коментар