Шеф реаліті Нового каналу «На ножах» розповів, які історії переселенців його вразили найбільше.

Коли розпочалася війна, Алекс Якутов годував ЗСУ та тероборону. Нині він вирішує гуманітарні питання. Разом із друзями-рестораторами та кухарями готує для переселенців, допомагає з житлом, а ще перевозить їх у більш безпечну Умань. Ті, хто пережив пекло, діляться своїми історіями, які суворого Шефа Алекса Якутова вражають до сліз.

– Якось на українській блокпост приїхала малесенька машинка, відчинилися двері й почали виходити люди для перевірки. Виходять, виходять, виходять, наче їх бус привіз. Виявилося, що в крихітній автівці їх їхало восьмеро, – розповів Новому каналу Шеф. – Історія цих людей жахлива. Коли почалися бомбардування, вони ховались у підвалі. Самі жили в 9-поверхівці. Якось піднялись до себе, щоб зварити суп і погодувати всіх, хто ховався з ними. А їх там було людей 45. Поки готували, розпочався авіаналіт. Бомба потрапила в будинок. Вони розповіли, що в той момент пилюка з підлоги підскочила на півметра, вікна та двері вилетіли разом із петлями і рамами. Показали мені фото будинка – він розірваний навпіл. Стоїть перший і другий під’їзди, п’ятий і шостий. Третього і четвертого нема.

Після цього вони боялись виходити з підвалу.

– Якось туди зайшли росіяни з днр-івцями. Спитали, чи є хтось живий? Усі 45 людей сиділи мовчки. Ті й кажуть: «Ми зараз кинемо гранату»! Тоді довелося зізналися, що вони там ховаються. Усіх вивели надвір, перевірили й відпустили. В підвал вони не повернулися. Пішки йшли за місто, щоб вже звідти вибиратися на територію України, де немає активних бойових дій.

Кожна історія шокує.

– Були два брати-близнюки. Один з них розповів, що поховав 60 людей у дворах. Другий знаходився в драмтеатрі з дружиною та дітьми, коли туди скинули бомбу. Отримав контузію, – каже Шеф. – Мій рідний брат казав, що під обстрілами постійно уявляв, як його діти виросли, одружилися. Він думав, що не вибереться живим, а йому так хотілось побачити своїх малих дорослими. Тому він прокручував ці сцени в голові. Коли ти бачиш маріупольців, тобі не треба питати, звідки вони. По очах, за поведінкою все зрозуміло. Для них щастя – звичайне галетне печиво, промені сонця й життя без постійних вибухів.

Рубрики: Зірки ТБ

Залиште ваш коментар