Нещодавно Віктор Винник та гурт «МЕРІ» видали свою першу цифрову збірку патріотичних пісень під назвою «Так, я з України!». Це шостий альбом гурту. Артист розповів про композиції, які увійшли до альбому, поділився, як для нього минули ці два місяця війни, та чого очікує після нашої перемоги.

— Вікторе, де ви були, коли розпочалося вторгнення?

— У ніч з 23 на 24 лютого, о 12-й ночі у нас була презентація на ютубі пісні «Я з України» у живому виконанні. Коли я зранку прокинувся й дізнався, що все почалося, то, напевно, як і всі, «пірнув» у смартфон шукати інформацію, якої на той момент було ще доволі мало. Сказати, що це було несподівано для мене — не можу, але й заявити, що ми чекали чогось подібного саме в цей день — теж! За всі ці вісім років війни я неодноразово бував на сході нашої країни та розмовляв із військовими, добровольцями. Багатьох з них, на жаль, уже немає серед нас. Усі вони одноголосно говорили: «Нам не уникнути повномасштабної війни з росією!» Я не мав причин не вірити цим людям. Зрештою так і сталося. Хоча я вважаю, що ця війна почалась не у 2014 році, вона триває уже століття, а зараз розпочалась нова, гаряча фаза боротьби.

Чим займалися впродовж цього складного періоду?

Спочатку у нас у всіх було справжнє заціпеніння: люди не знали, що робити, як діяти. На щастя, цей стан тривав недовго, та у нас знову, моментально (!) мобілізувався волонтерський фронт, який в останні роки дуже занепав. З одного боку, це сталось, бо стан нашої армії значно покращився, а з іншого боку, волонтерство перестало бути поширеним, як це було, наприклад, у 2014-му. Та за лічені дні волонтерський рух розгорівся з новою силою.

Це неймовірно, що можуть українці зробити для українців. Саме він ще більше об’єднав нас, зробивши великою родиною.

У межах волонтерського руху існує і т.зв. «музичний фронт». В останній період він також почав значно розростатись. У мене вже було декілька виступів, що були організовані для збору кошті для нашої армії. Зокрема, у Львові мав цікавий проєкт із джазовим квартетом – джазовим загоном, адже саме так вони себе називають. Такі виступи цікаві як для артистів, так і для слухачів. Але найкраще те, що під час таких виступів збираються кошти для наших захисників! Зараз також плануємо концерти у госпіталях та для переселенців.

– Чи планували ви вступити в тероборону або до лав ЗСУ ? Можливо, хтось і з гурту чи знайомих вирішили долучитися до захисту України?

Багато моїх знайомих вступили в тероборону, в ЗСУ менше, але також є. З гурту, наскільки я знаю, ніхто вступив, і я – також. Вважаю, що, не дивлячись ні на що і на такий тривожний час, дуже важливо бути максимально корисним на своєму місці, при цьому помноживши свої зусилля на десять.

У культурному фронті не має бути слабких місць для прориву, тому так, я бережу його і намагаюсь бути максимально корисним у цей час. Для себе я відзначив, що моя пісня «Я з України» за час повномасштабного вторгнення росії увійшла в топ-100 пісень України, зайнявши 17 місце. Раніше це, мабуть, було б не можливо. Водночас, якщо ми подивимось, хто на перших місцях рейтингу того ж ютубу, то побачимо, що там ще є добрий відсоток російськомовних пісень. До війни наших там було десь 5%, і то ці пісні були російською мовою, просто українського походження. Зараз десь 50 на 50. Це говорить про те, що ситуація покращилась, але проблема не зникла. Тому важливо робити усе на своєму місці.

Для мене зрозуміло, що у крайньому разі мене і таких як я, тобто не військових, буде залучено до оборони країни, і це правильно. Зараз у нас є професійне військове командування і ми ведемо правильну оборону.

Ми вже перемогли, просто росія ще не програла… І це важливо розуміти.

Віктор та покійний Андрій Гергерт комбат «Червень»

– Нещодавно ви презентували пісню «Рускій корабль іді нах@й» і заспівали її на благодійному концерті у Львові. Як відреагували люди?

Пісня написана в перші дні війни, на початку березня. Спочатку я пробував робити аранжування, але зрозумів. Що це забирає багато часу. Тому, ми просто записали її в студії. На відео я заспівав її під гітару. Сьогодні саме ця пісня на першому місці за прослуховуваннями на YouTube-каналі «Віктор Винник і МЕРІ». Ця пісня також потрапила в рейтинг українських відео.

Це приємно, що багато людей думає так само. Особливо приємно, що багато людей звертаються за акордами до пісні і це говорить, що композиція «іде в народ»: її хочуть співати під гітару. Для мене це дуже приємно! А фраза про корабль… Я навіть не знаю як так сталось, що вона стала такою місткою. Наскільки вона передає наше ставлення до ворога.

Треба також розуміти, що руский корабль – це не просто якась військова посудина. Руский корабль – це судно, у якому міститься увесь руский мір,  починаючи від їхньої мови та жахливих, кровопролитних традицій, того, що забруднює нашу планету.

Нещодавно ви презентували свою першу виключно цифрову збірку патріотичних пісень «Так, я з України». Знаємо, шо ваш альбом 2016 року має назву «Я з України». А чому в назві збірки вирішили додати слово «Так»?

Ідея виникла спонтанно видати таку виключно цифрову збірку, тому що у МЕРІ ще не було таких збірок. У нас у нас є п’ять альбомів, до видачі планувався шостий, але весною плани змінились. Оскільки фраза у пісні звучить саме «Так, я з України» тобто стверджувальна, тому я вирішив що така назва буде добра. Це цифровий реліз 6-го альбому Вікора Винника і МЕРІ. Тобто платівку можна придбати на найпопулярніших музичних платформах, а от на фізичних носіях, таких, як CD, її представлено не буде. Альбом під назвою «Так — я з України» потрібно не плутати з альбомом « Я з України», який вийшов 2016 році, хоча дизайн альбому «Так, я з України», дещо схожий на альбом 2016 року але з видозмінами. Альбом «Так, я з України» — це збірка пісень зі всіх попередніх альбомів. Це пісні які мають національно, соціально — патріотичну тематику. Альбом вміщає 18 треків. Це по декілька пісень з кожного альбому починаючи з 2007 року. Серед вісімнадцяти треків, які вмістила ця платівка, є давні та улюблені пісні, такі, як «Незнайомий мій брат», «Сестра». Тому тепер ці пісні не потрібно буде шукати в інших альбомах. Це пісні які мають мало шансів потрапляння на радіо, тому що вони контреверсійні. Я вважаю що такі пісні потрібно випускати. Наприклад пісні «Незнайомий мій брат» цього року виповнюється уже 20 років. До нього також увійдуть дві останні пісні «руский корабль», дві версії: акустична та ремікс. Також, пісня «Герой», яка була презентована місяць тому. Це дужа давня пісня і це буде її демо версія.

Альбом вийшов тільки минулого тижня, а я вже бачу гарну динаміку прослуховувань і завантажень. І це приємно!

– Ваша пісня «Я з України» сьогодні стала своєрідним гімном для усіх українців. Переглянувши коментарі на YouTube під піснею, можна зрозуміти, що вона об’єднала мільйони людей. Зараз ви змінили підпис на YouTube до пісні та й також обкладинка вашої цифрової збірки «Так, я з України» вийшла вже без літери Z. Що тепер буде із фірмовим мерчем, чи будете і його змінювати?

Пісні вже 10 років: вона була презентована у 2015 році, а написана ще у 2012-му. І мені дуже прикро, що тільки зараз дуже багато людей звернуло увагу на цей трек. Звісно, зріс інтерес і до альбому, до якого увійшла ця композиція. Вона йшла до мільйона переглядів 6 років, і лише за ці два місяці вона набрала на YouTube ще один мільйон переглядів. Багато людей використовують її в Тік-Тоці і це круто, що вони розуміють цей текст, він є для них актуальним. Мені як автору це дуже приємно, але дуже шкода, що це не трапилось раніше…

З приводу літери «Z» – це взагалі окрема тема. Я жахливо, що русня присвоїла собі латинські літери! Я цією літерою хотів показати нашу приналежність до європейських народів, які впродовж сотень років послуговуються латинкою. Як знаємо, разом із «Z» русня взяла собі ще літери «V» та «O». Під ту ж проблему потрапило ім’я нашого Президента, адже якщо взяти його закордонний паспорт, там якраз є цих три літери, бо він Зеленський Володимир Олександрович.

Русня споганила ці літери. Я бачив, що артисти і компанії масово почали відмовлятись від неї у своїх логотипах. Що стосується мерчу, то на залишках того, що є, «Z» буде перекрита синьо-жовтою стрічкою і від руки буде написана «З» кирилицею, як ми вже зробили на обкладинці нашої останньої збірки «Так – я з України». Маю надію, що після перемоги все стане на свої місця, ці літери вдасться «відмити» та згодом використовувати як раніше.

– У Львові та й загалом на Заході України розмістились сотні тисяч переселенців. Більшість із них надалі розмовляють російською мовою, мовляв, не можуть перейти на українську, бо ніколи нею не розмовляли. Ваша думка щодо цього: ставитись лояльно до них, чи змушувати вивчати державну?

Це величезна проблема. Ні для кого не секрет, що Україна є глобально русифікованою країною. Попри те, що українці вважають рідною українську мову, та все ж не перестають розмовляти російською. Я як музикант, який буваю в різних регіонах країни, бачу що дерусифікація відбувається дуже повільно. Держава надто мало працює над українізацією. Тому й люди, які приїхали на Захід, привезли з собою цю мову, яка навіть не російська: русня коли її чує, сміється і називає людей, які нею говорять «хахлами».

Коли виходжу на вулицю і чую цей тотальний фон російської, то для мене це дуже боляче. Часом це викликає агресію, але я намагаюсь тримати себе в руках. Вважаю, що сьогодні потрібно розставити виразні межі. Якщо ми до цього ставитимемось розслаблено, то в майбутньому в нас виникнуть проблеми. Бо треба розуміти, що багато з тих людей залишаться на тернах Західної України. І з ними тут залишиться ця жахлива частина руского міра.

Тому треба розставити межі, щоб люди можливо не завжди добровільно, але говорили державною мовою. Але це треба робити без агресії та образ.

Як, на вашу думку, викорінити російськомовні пісні з українських радіостанцій? Чи війна вже це зробила?

Війна вже це зробила. Ми вже перемогли, просто росія ще не програла. Зникло «руске радіо» і ця вся нечисть. У 2014 році теж було, вони притихли, боялись санкцій, але потім знов повернулись. Сьогодні треба втримати цей момент на законодавчому рівні та максимально обмежити російське в різних галузях. Треба слідкувати за цим процесом і не давати послаблення. Не забувайте, що багатолітня русифікація не зупинилась.

Що найперше зробите після нашої перемоги?

Я ще раз скажу… Ми вже перемогли. Насамперед внутрішньо, бо ми прийняли бій і боремося! Ми показуємо чудеса героїзму. Світ просто в шоці! Світ пішов вперед і не міг подумати, що може повторитись ситуація 80-річної давності. Але таки може! Бо є країна, є їхній нешановний лідер, який хоче повернути нас в минуле. Щоправда, він не врахував, що ми не хочемо жити в їхньому минулому.

Після перемоги я продовжу займатись тим самим, що роблю зараз. Маю надію, що почнуть з’являтися дещо інші пісні… наприклад, про любов (хоча, усі пісні про любов ;-) ). Я буду щасливий! Хоча я щасливий вже зараз, адже живу у цей час зі своїм народом, який дуже-дуже крутий!

Що б ви хотіли сказати українцям у цей складний час?

Потрібно залишатись людьми та разом з тим розуміти виклики цього часу. Можливо, потрібно бути твердішими, розуміти слово «принципи», адже воно зараз набуває нових сенсів. Потрібно не здаватися, не відступати і стояти на своєму, тому що іншого шляху у нас немає! Ми будемо захищатись! Нашу землю! Нашу країну! Наших людей! Себе! Дуже добре, що світ звернув увагу на нас і допомагає. Дуже хочеться, щоб це закінчилось якомога швидше, але ми продовжуємо жити. Україна є і буде!

Розмовляла Марта Байдака, фото: прес-служба артиста

Рубрики: Інтерв'ю

Залиште ваш коментар