Diana Gloster — співачка, актриса, інфлюенсерка з аудиторією в Ютубі та Інстаграмі більше ніж 700 тисяч осіб. Діана розповіла, що сталося з її бізнесом в Інсті, як стала волонтеркою, випустила хіт «Незламні» і врятувала маму й трьох сестер.

— Війна стосується кожного українця, розкажіть про ваше волонтерство!

— Я волонтер з першого дня війни. Завжди знала, що соціальні мережі мають силу та вплив, але з війною стала розуміти важливість цього ресурсу. Нам вдавалося допомагати людям виходити з таких ситуацій, від яких мурашки по шкірі виникають тільки від згадці. У перші тижня два до мене зверталось багато людей, у кого були вагітні знайомі, які сиділи в підвалах, потребуючі евакуації та допомог. Перший місяць я мабуть жила в телефоні — 24/7, тільки б не пропустити якісь запити про допомогу. До сьогодні я продовжую допомагати.

— Ви взяли на себе величезну відповідальність та допомогли своїм сестрам та мамі виїхати закордон.  Як це було?

— Моя мама та три молодші сестри приїхали до мене вранці 24 лютого, через те, що вони мешкають у приватному будинку, залишатися там наодинці їм було страшно. Перші чотири дні ми були у Києві, ночували у паркінгу, коридорі та чули усі вибухи, від яких ставало моторошно. Вже потім було прийнято рішення вивозити дітей у безпечне місце. Спочатку це була Київська область. Нажаль, ми застали ту ніч біля Василькова, коли підірвали нафтобазу. На ранок, коли ми почули ще два голосних вибухи, ми знов вирішили діяти та за 7 годин доїхали до Чернівців, звідти я довезла сім’ю до кордону.

— У якій країні ви перебували?

— Останній місяць — у Франції, але якраз в день, коли я пишу це інтерв’ю, — залишила місце свого перебування, щоб повернутися до України. Моїм проміжним пунктом призначення між Францією та Україною стала Прага, де зупинилися мої рідні: сестри вже місяць ходять до школи, а мама влаштовувалася на дві роботи. Я повертаюсь в Україну, щоб нарешті відновити своє життя. У Франції я набралась сил, збалансувала психологічний стан та готова творити далі.

— Що було у вашій тривожній валізці?

— Насправді у кожного своя тривожна валізка, моя була з синтезатором, тому що коли ми їхали до Франції, одна з моїх підписниць вислала мені свій синтезатор, який їй не потрібен, вона просто дала мені його безкоштовно у користування. Спочатку я в Чернівцях писала музику, а потім забрала з собою у Францію і там вже дописала трек «Незламні», почала писати нові пісні. Це єдине, що тримало мене на плаву і допомагало мені не здаватись, тому що місцями від емоційних «гойдалок» було дуже важко.

— Розкажіть про творчість під час війни, про нову пісню «Незламні».

— Я навіть не уявляла, що пісня «Незламні» викликає такі емоції у слухачів – мені багато пишуть, що при прослуховуванні виникають мурашки, сльози, що трек на повторі. Ця пісня була написана у ніч з 23 на 24 лютого, мені просто захотілося вночі сісти за інструмент та написати пісню українською, зовсім не схожою на ті пісні, що я випускала раніше.

— Чи плануються ще патріотичні пісні?

— Наразі я пишу ще три пісні, одна вже дописана і я вже працюю над аранжуванням, ще дві в чернетках. Думаю, що це точно не останні роботи, тому що зараз в мене дуже багато натхнення через ці всі пережиті емоції, через ту біль, яка всередині і я дуже хочу передати це в музиці і підтримувати цим людей. Я хочу, що люди це відчували!

— Скільки у вас було підписників в Інстаграмі до війни?

— Я не пам’ятаю точну цифру, але в близько 430 тис. підписників, зараз 414 тис. Відписка була, але в був дуже маленький відсоток російської аудиторії, по статистиці з росії у мене було 7%, а зараз 4%. Для мене це взагалі не втрата і я дуже щаслива, що аудиторія очистилась і тепер у мене лише свої, лояльні, класні люди, які зі мною за одно. Люди, які точно знають, що ми Україна, ми єдні, ми за правду, ми за свободу та незалежність.

— Як змінився контент під час війни?

— Раніше в мене був контент, направлений повністю на те, щоб надихнути людей і жінок зокрема, на те що жінка та кожна людина може абсолютно все. Зараз в мене принципі не змінився тон та контекст, тому що я все ж таки вважаю своєю місією зараз, музикою та блогом, підтримувати людей та їх бойовий дух, бо це найважливіше. Моя задача, аби люди не припиняли боротися. Контент змінився, тому що на фоні завжди є відголосок війни і в центрі уваги новини, збори, все що стосується війни і тих подій, які відбуваються.

— Чи є зараз реклама, наскільки поменшало замовлень?

— Перші два місяці в мене не було жодної реклами, зараз ситуація трішки нормалізується. Я зробила знижки на рекламу, тому що розумію, що потрібно за щось жити і запаси закінчуються, тому я дуже щаслива, що українські бізнеси починають працювати. Я пишаюся нашими брендами. Запити на рекламу прийшли саме від українських брендів, коли світові поки мовчать.

— Як зараз живуть блогери, як заробляють?

— Блогери живуть по-різному, як і всі люди намагаються робити все, що можуть, для того, щоб якось заробляти чи підтримувати себе. Деякі живуть на фінансову подушку та збереження, деякі створюють інфо-продукти, хтось робить лише благодійні проєкти, хтось робить рекламу. Деякі блогери, які мають ще якусь професію, вони можуть підробляти своїм ремеслом. Так як, особисто у мене всі творчі напрямки, то звісно я поки жила на збереження і зараз дуже щаслива, що повертаються рекламні інтеграції.

— Чи пишуть вам хейтери-рашисти, боти? Як з ними боретеся?

— Звісно, в мене хейтери, є боти і перший місяць війни на емоціях я намагалась щось пояснити , якось відповідати, а потім я чітко зрозуміла, де боти, як їх відрізняти і я просто їх блокую та видаляю, це проплачені люди. Ті хейтери, люди, які не розуміють, що відбувається і пишуть якусь гидоту, вони просто не достойні навіть уваги і нашого часу. Потрібно зосередитись на якомусь позитиві. Якщо ще витрачати свою енергію, сили на хейтерів, тому можна просто не витримати цього тиску. Просто блокуємо, не звертаємо уваги.

— Як переживали довгу розлуку з коханим?

— Іван дуже активно працює зараз по Україні, знімає репортажі з різними телеканалами. Я дуже ним пишаюся, він співпрацював з американськими телеканалами, з європейськими. До нього звертаються, бо знають, що він крутий спеціаліст. Вони знімали і Бучу, Ірпінь, Гостомель, Львів. Іван монтував дуже багато соціальних роликів, які направлені на підтримку українського народу, які ви всі вже могли бачити. Іван на своєму фронті працював і працює весь цей час. Я дуже сумую за ним, тому повертаюсь в Україну, щоб бути поруч та допомагати йому.

— Що плануєте робити одразу після Перемоги?

— Після Перемоги я буду просто плакати від щастя! Війна показала нам усім ціну життя, немає нічого важливіше цієї миті, що зараз. У мене навіть є віш-лист, який називається «Після Перемоги», і там такий величезний список! Хочеться відновлювати нашу країну, виступати, співати, творити, надихати, підтримувати тих, хто лишився без домівок, хто втратив своїх близьких, родичів, друзів та просто ЖИТИ!

 

Рубрики: Інтерв'ю Блоги

Залиште ваш коментар