Знаменита фітнес-тренерка, блогерка та ведуча проекту «Щасливі за сім днів» на СТБ переконана: для того, щоб Україні якнайшвидше перемогти, кожному з нас потрібно добре піклуватися про своє здоров’я. Марина пояснила, чому варто займатися спортом навіть під час війни, та розповіла ще чимало цікавого.

— Марино, як ви та ваші діти переживаєте ці складні буремні часи?

— Ми, як і кожен українець та кожна людина у світі, котрій не байдуже, що відбувається в нашій країні, переживаємо повномасштабне вторгнення росії в Україну дуже складно. Тримаємось! Тримаємось заради майбутнього нашої країни, тримаємось заради того, щоб наші діти жили у вільній державі, в якій вони зможуть висловлювати власну думку, говорити щиро та відверто і бути людяними.

Джерело сили

— Де черпаєте сили, шукаєте підтримки?

— В своїх же дітях, в своїх близьких, рідних мені людях, в тих, хто знаходиться в важких умовах. Ти розумієш, що маєш зробити все можливе, щоб їм допомогти, дістати якнайшвидше все, що їм наразі потрібно. Черпаю сили від наших ЗСУ, які безумовно є гордістю країни. Наші воїни доводять кожного дня, що вони незламні, що зроблять все можливе, аби звільнити країну від окупантів.

— Як ваші діти Роберт та Олівія сприймають все, що зараз відбувається в Україні?

— Дітки переживають це дуже складно. Особливо на початку війни. Зараз вже адаптуються. В них змінюється ставлення до сьогодення, починають більш цінувати те, що мають. Я ніколи б в житті не подумала, що розповідатиму їм, що таке війна. Що робитиму це зараз, в наші дні. Я розповідала про Другу світову, про їх прадідів, які воювали та відстоювали честь Батьківщини. Мій дідусь пройшов Другу світову війну, у нього було багато здобутків на той час, і я переконана, що він не зміг би пережити те, що зараз відбувається.

Я розповідаю їм про все, що коїться в країні, про те, що потрібно робити, аби захищати один одного, аби не опускати руки та працювати кожен на своєму фронті. Навіть діти мають робити все можливе, щоб підтримати тих людей, яким важко. Прошу їх малювати малюнки, потім ми передаємо їх іншим діткам та воїнам. Пояснюю всю жорстокість війни, пояснюю, що вона забирає життя людей. Вони це розуміють. Ми не можемо від дітей це приховати, й цього не потрібно робити. Але маємо дати зрозуміти, що, попри те, що зараз це реалії нашого життя, ми не повинні точити в собі злобу й ненависть. Маємо робити щось корисне для своєї землі, для тих людей, які нас оточують. Роберт з Олівкою дуже багато мені допомагають, вони є рушійною силою, яка не дає мені зламатися.

Спортивний інтерес

— Навіть у реаліях війни ви не полишили займатися спортом. Більш того — мотивуєте людей! Розкажіть детальніше про свою програму онлайн-тренувань, яку ви спеціально розробили.

— Перший час мені було важко повернутися до спорту. Не було ні сил, ні бажання, ні натхнення. Мені здавалося, що стрибати, тренуватись, робити щось подібне недоречно. Олівка мене почала витягувати з цього стану. Діти рухливіші та активніші, а тут їм довелося багато часу сидіти в одному положенні, в одному приміщенні, коли лунають сирени, обмежувати себе у русі. Ми облаштували собі кімнату, де пересиджуємо тривоги. І Олівка почала просити мене разом з нею порухатись, потанцювати, провести зарядку їм з Робертом. Після цього я зрозуміла, наскільки легше стає фізично і морально, коли ти попрацюєш над собою.
Ми з моєю командою вирішили, що маємо працювати. Уряд закликає до цього, потрібно підіймати економіку країни за рахунок тих людей, які зараз можуть працювати. Так ми вирішили створити програму, завдяки якій зможу віддячити тим людям, які нам допомагають у буремні часи, а гроші направити на допомогу країні. Зараз у мене кожного місяця виходять марафони, завдяки яким ми збираємо гроші та допомагаємо постраждалим від війни. Багато хто сам звертався до мене з таким проханням, адже всі психологи радять займатися спортом. Я вчу людей адаптуватися до нових умов, розробляти меню з продуктів, які наразі доступні. Спортивні тренування допомагають зняти стрес та ту тривогу, що знаходиться всередині. Психологи працюють у прямих ефірах, консультують безпосередньо тет-а-тет. Є лікарі, які діляться своїми порадами, різні спеціалісти, які є корисними для людей зараз. Це не тільки спорт, а комплексна програма. Іноді потрібно переключатись, відволікатись від того, що пишуть у чатах та говорять у новинах. Це дуже важливо – знаходити час для себе. Ми не маємо права не дбати про своє здоров’я, адже нам потрібно підіймати країну, підіймати економіку. Нам знадобляться сили, аби відбудовувати Україну, і ми будемо робити це разом.

— Як людям знайти сили, щоб не впасти у депресію та відновити заняття спортом?

— Потрібно перестати себе засуджувати. “Як це виглядатиме, якщо я займатимуся спортом, коли хтось сидить у підвалі?”. Якщо ми будемо постійно про це думати, то нічого не зможемо робити. Ми маємо розуміти, що наш організм – найголовніша складова, для якої можемо задати правильний напрямок. Тобто ти маєш в собі відновити всі ресурси й сили для того, щоб працювати. Та людина, яка знаходитиметься у глибокій депресії, не зможе зараз бути максимально корисною для країни. Треба почати з маленьких кроків. Принаймні виходити на вулицю, ходити, вмикати заспокійливу музику, можливо аудіокнигу чи прослухати іншу корисну інформацію. Знову ж таки, можна знайти будь-який спорт, який приноситиме задоволення та результат. Хтось любить бігати – йдіть бігати. На стадіоні, навколо будинку, на біговій доріжці. Будь-де, де зараз безпечно. Якщо не хочеться бігти, просто ходіть. Нашому організму потрібно працювати, його потрібно запускати, тому що рух – це наше життя. Якщо ми лише сидітимемо, організм страждатиме в комплексі, і негативна енергія, яка знаходиться всередині, накопичуватиметься. Їй не буде куди виходити.

Харчуємось правильно!

— На що, в першу чергу, слід звернути увагу?

— Маємо відновити процес харчування. Не забувати про питний баланс. Не забувати про те, що потрібно їсти, тому що їжа – це паливо для людини. Ми зараз не говоримо лише про правильні харчі. Маємо принаймні щось їсти, щоб запускати процеси оновлення організму, щоб нервова система нормально працювала. Дуже важливо не пропускати сніданок, обід та вечерю. Не думайте про те, що картопля чи щось подібне буде шкідливим. Якщо є картопля – запечіть її, приготуйте зі шматочком сала – це теж добре. Є яйце? Приготуйте яєшню чи омлет – це повноцінний сніданок. Шматочок м’яса – це прекрасно. Якщо є бобові – обов’язково їжте. Той самий буряк чи морква – це все ми запікаємо або робимо салати, і їмо. Є яблука, груші? Їжте! Це ті харчові продукти, які ростуть в нашій країні. Кожен з нас має подбати про своє здоров’я, тому що здорова людина – працьовитіша і працездатніша, від неї буде найбільше користі у допомозі іншим людям.

Як змінити свій раціон, аби організм не виснажувався, або, навпаки, не набиралися зайві кілограми? Адже чимало людей від стресу неймовірно худнуть, а чимало — заїдає стрес.

— Я вже трішки розповіла про перелік продуктів, які мають бути. Я б не рекомендувала їсти мучне чи солодке на голодний шлунок, це не корисно. Якщо стресуєте і хочеться щось поїсти, обов’язково з’їжте це після прийому їжі, то й же шматочок шоколаду. Потрібно пити достатньо рідини, можна пити каву та чай. Зараз добре переходити на заспокійливий – з ромашкою, мелісою, м’ятою. З продуктів – ті, які у вас є в наявності, але головне – не готувати страви на великій кількості жиру. Краще вживати м’ясо з великим вмістом тваринного жиру, він дасть насичення. Наприклад, м’ясо гуски чи куряче стегно, можна навіть свинину, але краще обирати ту частину, де менше прожилок та сала. Не забувайте про крупи, вони дають велику кількість енергії, і обов’язково мають бути в раціоні. Макарони твердих сортів – після них довго не хочеться їсти. Все, що у доступі, запікаєте, відварюєте, або використовуєте у салатах. Якщо є змога, купіть горіхи та сухофрукти, їх ви завжди зможете з собою взяти навіть в укриття. Овочі – так само, якщо є можливість, можете нарізати соломкою та взяти з собою, буде корисний перекус. Хліб їсти потрібно, але не булки. Можете намастити й маслом, й власноруч приготованою заправкою. У мене, наприклад, завжди є заморожені кабачки, перетираю в пасту – і закусочка готова.

— З чого складається ваш раціон? Чи заганяєте себе у певні “рамки”, відмовляючись від чогось смачненького?

— Зранку це може бути яйце, як відварене, так і у вигляді омлету. Інколи можу запекти у духовці. Наприклад, кидаю овочі на низ, а зверху розбиваю яйце, зверху можу присипати сиром. Виходить дуже смачно. До яйця можу додати шматочок хліба та сиру і ті овочі, які у мене є. Якщо говоримо про обід, це обов’язково каша, і, наприклад, запечене м’ясо та нашинкована капуста, або салат з квашеною капустою, вінегрет. Якщо є зелень – дуже добре, роблю салат, додаю горішки, можу покришити яйце, якщо білку не вистачає. На вечерю зазвичай беру печені овочі, тушковану капусту, салати та шматочок м’яса, адже я м’ясоїд. Ті, хто не їдять м’яса, обов’язково мають готувати щось з бобових або рибу, якщо їсте — гриби. Щоб отримати білок, який так необхідний нашому організму. Бувають моменти, коли мені хочеться солодкого, тоді я куштую його вже після їжі. Для перекусу в жодному разі не використовую. І сир обов’язково, у різному форматі. Це моя найулюбленіша їжа.

— Любите готувати? Чи можете похвалитися своїм кулінарним талантом?

— Раніше дуже любила готувати, постійно стояла на кухні й щось там витворювала. Зараз не можу так сказати. Я готую те, що швидко та корисно і те, що зараз є в холодильнику. А ось Роберт любить готувати, випікає кекси або печиво, щоб нам з Олівкою було смачненьке, щоб нас побалувати. Зараз фізично не маю часу довго готувати, мені постійно треба бігти комусь допомагати, щось розвантажувати, перевозити, ще й працювати над програмою. Швидко щось приготувала, запекла курку, відварила кашу на декілька днів чи суп, і все, нормально. І побігла. У мене завжди є сирники, я роблю для них заготовки та кидаю в морозильну камеру. Потім ставлю в мультиварку, і за 11 хвилин у мене готовий сніданок.

Повернення у нове життя

— Плануєте повернутися до телепроєктів? Можливо, вже зараз над чимось цікавим працюєте?

— Зовсім скоро глядачі побачать сюжети про мене у «Неймовірній правді про українців». Також чекаю на продовження мейковера «Щасливі за сім днів» у ефірі СТБ, та це станеться вже після нашої перемоги. Але я відкрита до нових пропозицій від улюбленого телеканалу. Від нього залежатиме, які проекти створюватимуться в моєму супроводі. Також продовжуватиму займатися своїми марафонами і програмами. Як і раніше, працюю, поширюю інформацію про те, що відбувається у нашій країні. За для того, щоб люди не звикали, що у нас війна. Щоб весь світ знав і зміг нам допомогти зупинити ворога.

— З якими питаннями до вас найчастіше звертаються ваші багатотисячні підписники в інстаграм?

— Провести онлайн-тренування. Це мені пишуть постійно. Підписники просять, щоб я разом з ними позаймалася спортом, і я це роблю. І, авжеж, багато людей зараз просить допомогти знайти житло у Вінниці. Чи, наприклад, допомогти з ліками – знайти, доставити. Я допомагаю.

— Ви — родом із Вінниці. Ви зараз там? У вас багато рідних й близьких залишилось у місті? Підтримуєте один одного?

— Так, я родом із Вінниці. І у той день, коли почалась війна, я якраз була у Вінниці. О шостій ранку мала виїжджати до Києва працювати, але моя помічниця подзвонила мені о 5 годині та сказала, що почалась війна. Цього дня я мала везти своїх племінників до Києва, вони там живуть. Мій брат знаходився в Києві, а його дружина з дітками була у Вінниці. Моєму братові нема куди повертатися, адже їхня квартира не підлягає для проживання після тих вибухів, які лунали в Києві. Зараз вони теж знаходяться в Вінниці. І ми один одному, як завжди, допомагаємо. Зараз взагалі не можна сказати, що є чужі люди, всі один одному родичі. Ми – українці, і в цьому наша суперсила!

Другий дім

— Що найперше зробите, коли закінчиться війна?

— Мабуть, я дуже сильно плакатиму. За тими людьми, яких ми втратили. Я не побожна, але перше, що я зроблю – піду до церкви та поставлю свічки за тих, кого з нами вже немає. Обов’язково зберу своїх дітей та поїду до Києва, тому що Роберт з Олівочкою мріють, коли вже нарешті зможуть приїхати у свій другий дім. Я планувала з весни переїжджати до столиці, думала про те, що у вересні діти там підуть до школи у Києві, але війна внесла свої корективи, поки що ми залишатимемося у Вінниці. Будемо допомагати усім тим, кому потрібна наша допомога, будемо продовжувати боротися і виборювати нашу землю. І я буду робити все можливе задля того, щоб зберегти свою родину і бути корисною тим людям, які звертаються до мене.

Залиште ваш коментар