Рок-гурт із Одеси мав просто наполеонівські плани на цей рік. Більшість мрій перекреслила війна. Але музиканти не опустили руки, а навпаки, з подвійними силами взялись за творчість. Подробиці в інтерв’ю з вокалістом В’ячеславом Пітаком.

— Хлопці, ваш довгоочікуваний альбом вийшов 24 лютого… як відреагували на такий збіг обставин?

— Ми готували альбом Moonchild майже рік. Вклали в нього наші душі, сили, наш час. Цей альбом ми без перебільшень вважаємо своєю дитиною. Чесно кажучи, до останнього не вірили в те, що в цивілізованому світі у 2022-му можливий такий тероризм і цинізм з боку росії, тому до останнього займались своїми справами — репетирували, готувались до концертів у турі на підтримку альбому. 24-го прокинулись і зрозуміли, що зараз до цього всього немає діла… Хоча, як би дивно це не було, незважаючи на ввесь жах, що розпочався, чимало прихильників однак писали в особисті й дякували за альбом!

— Чим займались на початку війни?

— У кожного із нас є родина — тому перше, чим ми були занепокоєні, це зробити так, щоб вони опинились у безпеці. Стояли в чергах за бензином, відвозили жінок, дітей, батьків за місто, туди, де, як нам здавалося, вони були більш захищеними. Коли зрозуміли, що подбали про важливих для нас людей, почали розмірковувати, чим можемо бути корисні країні. Хтось записався в тероборону, хтось почав волонтерити.

Артем Ясніцький (бас-гітара), Ігор Макаров (гітара), В’ячеслав Пітак (вокал), Гліб Мараховський (ударні)

— Що спонукало повернутись до творчості? Як створювали нові пісні?

— Через декілька днів, коли зник перший страх і шок, ми зрозуміли, що ми передусім — музиканти, і наша головна місія — робити цей світ кращим саме за допомогою музики. Я не міг заснути перед зміною в теробороні, і тоді в голові народилася пісня «Ти не плач». Через день із басистом Артемом записали акустичну версію. А потім усі зібрались, записали «Ти не плач» і ще декілька композицій, котрі хотіли зробити англомовними, проте переклали українською.

— Що надихнуло заспівати українською?

— Людині властиво не цінувати те, що вона має й до чого звикла. Ми завжди любили Україну, адже це — країна, де ми народились, де з нами відбувались найкрутіші речі та події, де всі наші рідні і близькі. Але подібні моменти традиційно сприймались як щось належне. Мріяли підкорити Європу, поїхати в тур, знайти нових слухачів, відкрити для себе сцени крутих топових фестивалів. І лише коли нашу країну почали намагатися знищити, ми зрозуміли, наскільки вона для нас важлива, як сильно ми хочемо жити й творити саме тут. Як цінуємо кожен сантиметр цієї землі; росія зробила дивну річ — змусила кожного українця полюбити свою Батьківщину в десятки, а то й у сотні разів більше, ніж раніше!

— Розкажіть про свій гурт. Чому така назва? Ви граєте у стилі мун-рок, який самі ж і придумали, що він означає?

— Гурт MU2MOON був створений наприкінці 2020-го, відтоді ми випустили три міні-альбоми, дали кілька концертів, які називали відкритими репетиціями, виступили на найбільших одеських фестивалях. Свій стиль ми називаємо мун-рок, тому що нам завжди подобався Місяць, нам здавалося, що це місце, де кожен може бути собою, де немає меж, шаблонів, засудження та хейту. Мун-рок — це вільна музика, де всі стилі змішані абсолютно по-різному. Тож для себе вирішили: головне, щоб музика чіпляла нас, тоді й слухачі не залишаться байдужими.

— Ви заспівали разом з Майком Шинодою з «Лінкін Парку», як взагалі таке сталося? Як ви на нього вийшли?

— Я побачив у Майка в соціальних мережах пост про те, що він має трек і хоче записати приспів із кимось та оголошує конкурс. Слід було записати відео зі своєю версією вокалу й залити з хештегом #singopendoor у твітер та інстаграм. Я це зробив і отримав особисте повідомлення від Майка, що йому сподобалось. Я був шокований: Майк обрав сімох вокалістів і зробив з нами фіт.

— Ваші музичні вподобання схожі чи протилежні? Часто сперечаєтесь, коли створюєте нову музику?

— Так, доволі різні. MU2MOON — це не перший наш гурт. Майже всі його учасники грали раніше в гурті Be My Guest. Ми їздили в європейські тури, виступали на фестах, мали мільйони переглядів на ютубі та здобули кілька музичних премій, але були занадто юні й емоційні, тому розійшлися через творчі розбіжності. Коли тільки створили MU2MOON, теж мали свої історії. Ми всі — люди творчі, чутливі. Було навіть таке, що всім колективом ходили до спільного психолога, але в підсумку вийшли на той рівень, коли музика, творчість і робота — понад усе, а своїх особистих тарганів лишаємо за дверима студії.

— Які музиканти є для вас прикладом?

— Прикладом для нас є зовсім різні музиканти: «Бітлз», «Металліка», Елтон Джон, Майкл Джексон. Ми надихаємося й захоплюємося різними музичними стилями, тому що в кожному жанрі є круті виконавці.

Особисто я є прихильником гурту «Лінкін Парк», тому що вони завжди були експериментаторами, змішували стилі й детально продумували свої шоу, як зараз роблять Bring Me The Horizon, наприклад.

— Чим захоплюється кожен з вас, окрім музики?

— Басист Артем — живописом і графікою, полюбляє імпресіонізм та японську ксилографію. Останнім часом став цікавитись автомобілями, у майбутньому планує купити «масл-кар». Я  маю пристрасть до музичних інструментів, особливо до гітар. Люблю мотоцикли. Барабанщик Гліб також обожнює байки та гонки на них. Екстремально виконує стрибки та інші трюки. Гітарист Ігор захоплюється маркетингом і споживацькою психологією. Віднедавна цікавиться політикою, але думаю, що зараз це робить кожен українець.

— Маєте якусь серйозну музичну мрію?

— Раніше ми б сказали щось на кшталт: зібрати Вемблі, поїхати в тур Штатами чи записати фіт із Bring Me The Horizon. Зараз наша мрія трошки інша — у сонячний день вийти кудись, не обов’язково на стадіон, можна просто на центральну площу будь-якого міста України й під мирним ясним небом зіграти всі свої пісні, будучи впевненими на тисячу процентів, що на нас не впаде ракета. Знаючи, що жодна ракета більше не впаде на нашу землю…

— Які подальші творчі плани?

— Після треків «Три моряки» й «Ти не плач» ми записали ще декілька пісень українською. Зараз працюємо над тим, щоб довести їх до ідеального звучання й показати слухачам. І віримо в те, що вже найближчим часом зможемо виконати їх для нашої публіки…

Залиште ваш коментар