Група Kalush Orchestra стала справжньою візитівкою України у світі. Олег Псюк, фронтмен та засновник колективу, поділився враженнями від виступів Європою, зіркове фанатство, дій на культурному фронті та задумався про нашу музичне майбутнє.

— Олеже, після Туріну перед вами відкрилися європейські горизонти та перспективи. Усе сталося, як бажалося? Яким аспектом міжнародного визнання не скористалися повною мірою, як вважаєте?

— Вважаю, що ми користуємося всім, чим можемо, просто зараз. Попереду багато концертів, фестивалів, івентів, на яких нас чекають. І на яких ми прославлятимемо Україну та привертатимемо увагу міжнародної спільноти до війни у ній.

— Чи був інтерес до вашої творчості з боку іноземних виконавців? Може хтось з конкурсантів Євробачення пропонував зробити фіт?

— Інтерес був і є. Він постійно звучить з різних європейських сторін. Проте не можемо відкривати усіх карт раніше часу. Можу сказати єдине — фіти будуть. І не тільки з учасниками Євробачення.  Але трохи зачекайте і зовсім скоро про все дізнаєтеся самі.

— Після Євробачення на аукціони виставляли речі, — кубок конкурсу, панама, побачення з КилимМеном, — які принесли певні кошти на користь наших захисників. Ти сам коли-небуть купував що-небудь на подібних аукціонах? Чи маєш зіркові речі у своїй фанатській колекції? Якщо чиїмось фанатом являєшся, то кого попросив надати щось на зірковий аукціон?

— Ну, не «певні кошти», а все ж таки — це більше мільйона доларів загалом. Що дозволило Сергію Притулі закупити круті БПЛА для наших хлопців. Що стосується фанатства — я, звісно, ціную і свою панаму, і той скляний кубок, але важливіше зараз допомогти бійцям ЗСУ і пришвидшити перемогу. Фонд Притули зголосився, криптобіржа підключилась, а люди радо відреагували коштами. Це не про фанатство. Це про патріотизм і єдність нації. Зіркових речей у своїй колекції не маю. Фанатством я також не страждаю, але якщо зіркові речі можуть вплинути на прискорення нашої перемоги, то я готовий купувати на зіркових аукціонах усе.

Фотограф Мачей Рукаж

— Були такі моменти, коли зіткнулися з творчою кризою з початком повномасштабної війни в Україні? Чи довелося збирати себе докупи?

— Я б не назвав це кризою. Я б назвав це ступором. Це стан, коли ти не можеш зрозуміти: так, а що далі? Брати автомат, читати реп, що робити? Чи буде те Євробачення? Але ми зрозуміли, що найкращий спосіб зараз бути корисними своїй країні — це продовжувати творити музику. Завдяки творчості і участі у багатьох концертах за кордоном, фестивалях і конкурсах у нас є змога говорити всьому світу про війну в Україні, а також усі кошти зібрані на благодійних концертах йдуть на допомогу Україні.

— Чи продовжується студійна праця над новими треками? З якими труднощами стикаєтеся під час запису треків та зйомок відео?

— Як і казав раніше, ми зараз у роз’їздах Європою. До нас багато уваги, а нам саме це і потрібно. Бо кожна стаття, кожна згадка, кожна фотка — це копійочка в копилочку допомоги Україні у війні проти росіян. Часу на творчість обмаль. Але, так — ми працюємо. В нас плануються і релізи, і фіти. Сподіваюсь, вони вас приємно здивують.

— Дякую за гарні новини. А чи може так статися, що ви будете частіше тішити шанувальників новими релізами?

— В умовах війни, частіше — то навряд, але я впевнений, що ми поб’ємо всі рекорди вже коли почнемо працювати в мирній країні-переможниці. От тоді бомбанемо. У гарному сенсі цього слова.

Фотограф Мачей Рукаж

— Читав, що тебе у ЗМІ називають «головним революціонером» країни. Як ставишся до такого титулу? Він тебе до чогось зобов’язує, чи мотивує?

— Серйозно? Як на мене, усі українці, зараз як один — рухаються в одному напрямку. Власне, до перемоги. І я не виключення. Тож з чого б мені бути революціонером — хз. Мене нічого не зобов’язує і не мотивує окрім відчуття всередині. Зараз воно мотивує до боротьби в тій площині, де я реально сильний.

— Ти став Почесним громадянином міста Калуш. Як сприйняв таке звання?

— Ахах (Сміється.) Калуш — місто досить невелике. Воно з тих, про які говорять «усі всіх знають». Я думаю, що кожен достойний українець в Калуші — його почесний громадянин.

— Через воєнні дії багато сімей зараз живуть порізно. Чи довелося тобі через війну розлучитися з рідними? Хтось із ваших близьких знайшов прихисток за кордоном?

— Я давно живу порізну з рідними. То для мене в цьому нічого нового. Ми частіше не бачимося, аніж бачимося. Це норм, як для життя артиста. Всі мої близькі в Україні і ми дуже давно не бачилися, тому що дуже щільний концертний графік Європо. І я дуже скучив.

Фотограф Мачей Рукаж

— Як може змінитися твоя творчість найближчим часом під впливом війни?

— Усі пісні груп Kalush та Kalush Orchestra засновані на життєвому досвіді. Оскільки зараз досвід у всіх один, так чи інакше на нашій творчості тема війни звісно відобразилася і відобразиться. Але маємо надію, що зовсім скоро зробимо трек присвячений перемозі України.

— Чим окрім творчості займаєшся у ці часи? Є щось, що відволікає від трагічних подій?

— Графік настільки щільний, але все-рівно ти завжди пам’ятаєш, та й важко не думати про те, що коїться у твоїй країні зараз.

— Ви багато мандрували останнім часом. Чи можеш пригадати якісь особливі історії, особливі знайомства, які траплялися під час подорожей?

— Для мене кожне знайомство — особливе. Вся ця Європа, всі ці люди, артисти, продюсери — це одне величезне враження. Хотілося б сприймати його за більш сприятливих умов, але тут вже маємо, що маємо.

Фотограф Мачей Рукаж

— Подорожуючи Європою ви помічаєте в різних країнах якесь особисте ставлення до війни в Україні?

— Моя робота у Європі як раз в тому і полягає, щоби говорили якомога більше і не забували про війну в Україні. Я радий, що можу позитивно впливати на це. Бо наразі, де Kalush Orchestra — там говорять про війну в Україні. Це факт.

— Kalush Orchestra виступали перед нашими захисниками. Звернув увагу, які пісні з вашого репертуару краще сприймаються бійцями?

— Не можу виділити, які краще. Та ніби-то кожна з пісень відгукується для кожного: якась більше, якась менше, але кожна.

— Можеш констатувати, чи змінюється твій світогляд у зв’язку з болючими подіями?

— В такі моменти дійсно починаєш розуміти, що кожен момент важливий.

Фотограф Мачей Рукаж

— Kalush Orchestra стали у світі візитівкою українського репу. Що чекає дану індустрію у майбутньому? Вже видно на горизонті, що прийде на зміну цьому музичному стилю? Які ваші професійні прогнози?

— Я дуже люблю реп. Ще більше я люблю український реп, якого було так складно знайти в моїй юності. Тому, як би це егоїстично не звучало — я не хочу, аби щось приходило йому на заміну. Хай завжди буде реп! І хай він нарешті прокачає усю Україну. Так, як давно качає увесь світ.

— Етнічні мотиви у ваших піснях — є їхньою окрасою. І як виявилося вони цікаві і європейським слухачам. Чи має бути саме такий колорит у репі?

— А чому такий колорит не має бути у репі? У репі, як і в будь-якій іншій творчості має бути родзинка. Етнічні мотиви — це наша родзинка. І етнічні мотиви та український фольклор, особливо у сучасній інтерпретації заходить європейцям, головне попрацювати над його подачею. Ми знайшли свій стиль і його підхопила Європа.

Фотограф Мачей Рукаж

— Зараз ви часто виступаєте на майданчиках в Європі… Чим особисто для тебе відрізняються виступи на цих майданчиках?

— Глядачі в усіх країнах, де ми зараз буваємо — це ванлав. Бо це потужний комок енергії та підтримки, направлений в бік нашої країни. Десь більше, десь менше, але загалом, в мене перехоплює подих щоразу, коли я виходжу на сцену, і усвідомлюю, що вони прийшли послухати нас, і що вони всі вболівають за нашу перемогу у війні.

— Які відчуття та почуття здебільшого наповнюють, коли за кордоном спілкуєтеся з публікою?

— Мене наповнюють різні почуття. Гордості за країну, поваги до себе, тепла підтримки від інших, суму за батьківщиною та родиною, суму за миром і безпечним життям, яке скінчилося 24-го лютого. Дуже багато почуттів. З плюса на мінус. З мінуса на плюс. І хоча закордонна публіка надихає, більше за все зараз хочеться перемоги та миру і виступити перед своїми.

Фотограф Мачей Рукаж

— Чи за останні місяці відчув збільшення поціновувачів у соцмережах? Чи відбувається спілкування між вами?

— Так, звісно. Є дуже багато фанів і слухачів із найрізноманітніших куточків, які пишуть, питають, підтримують, дякують… Щоправда, я не встигаю багато відповідати.

— Що, на твою думку, чекає в майбутньому українську музику та вітчизняний шоу-бізнес?

— Однозначно, шалений сплеск і стрімкий зліт. Нарешті ми вже точно усвідомили, що нам не потрібний той російськомовний продукт, нарешті приймаються рішення на усіх рівнях, про розвиток нашого, українського. Я знаю, що зараз сфера переживає кризу, і це не дивно. Концертів нема, альбомів нема, спонсорство нульове, маркетинг на дні. Та будь-яка криза, як-то кажуть, то великий трамплін. Я впевнений, що варто нам тільки почути «перемога!» і шоу-бізнес вистрілить вгору, як і уся українська культура загалом.

Залиште ваш коментар