У червні співак презентував кліп на пісню «Герої», в якому були використані матеріали реальної хроніки сьогодення нашої війни, чому напряму посприяли Міноборони України, Служба безпеки України та ССО «Азов».

— Сергію, вітаю з прем’єрою. Що особисто для з вас значить ця подія?

— Для мене це не просто подія, це щось неймовірне. Я дуже довго чекав, коли буде вільна хвилина щоб записати нарешті пісню і не просто пісню, а ще й якимось чином відзняти кліп і присвятити нашім героям — військовим! Тож зараз це для мене — все!

— Які відгуки на цю пісню ви сподіваєтеся отримати від своїх прихильників?

— Для мене в цій пісні головні не відгуки, а підняття бойового духу нашим героям. Передати їм відчуття того, що вони — безмежна сила. Відверто я б хотів, що б ця пісня стала гімном наших героїв, які попри все — живі та мають неймовірні сили боронити нас навіть з Вічності.

— Розкажіть про особливості роботи у теперішній час?

— Взагалі за можливість роботи в теперішній час ми повинні дякувати нашим героям ЗСУ, за те, що у нас є ранок, коли ми прокидаємось, п’ємо каву, а після — можемо працювати цілий день! Тож головна особливість — наше життя, дбайливо збережене для нас на лінії фронту.

— Чому обрали саме цю пісню для виконання та для оприлюднення?

— Я навіть і не обирав, мені прислала демку автор, Оля Бажана, і я одразу ж відчув цю пісню всім своїю душею. Було відчуття, що Бажана нібито відчула мій крик душі. Тому вагань не було, одразу зрозумів — це вона!

— У ці буремні часи чи буде змінюватися ваша музика? Чи з’являться в ній настрої притаманні сьогоденню?

— На даний час у мене в планах створювати потужний український контент, наші українські пісні, що звісно будуть притаманні цьому часу і нашому спільному майбутньому.

— З початку війни чи довго ви оговтувалися, щоб знову взятися за музику?

— Чесно кажучи, я ще не оговтався! Насправді, ще нічого не закінчилося, але, сподіваюся, скоро скінчиться на нашу користь, ми переможемо обов’язково. Повіривши в це всім серцем, я й вирішив повернутися до музики.

— Як би ви назвали стан своїх творчих почуттів зараз?

— Стан тривожний… Тривожний та водночас бойовий!

— Змінилося не тільки повсякденне життя. Як ви знайшли свою реалізацію під час війни?

— Я б не сказав, що знайшов під час війни саме реалізацію. Просто, будучи зі своїми побратимами у ТРО, часто чув: «Ти співак у першу чергу, хочемо від тебе нової пісні!» Тож треба було це реалізувати. От і вийшло, слава богу.

— Що зараз вас найбільше надихає? У чому знаходите позитив для відновлення сил та емоційного стану?

— Мене надихає моя країна, наші люди, наша нація, наші українці. З ними хочеться більше і більше робити для того, щоб найскоріше перемогти. В цьому й знаходжу: позитив, сили і дух!

— За чотири останні місяці було таке, що сльози текли по вашому обличчю? Що саме вас так розчулило?

— Як кажуть: «Чоловіки не плачуть», але — ком у горлі в мене був не один раз… Через гордість за нашу країну та наших людей. Через те, як ми об’єдналися та змогли показати усім, що таке Україна, яка ми нація і що ми можемо. В мене від цього періодично аж мурахи по шкірі йдуть.

— Які ваші найграндіозніші плани зруйнувала війна?

— Ця клята війна зруйнувала плани усім. Всім людям, всій країні. Особисто я саме 24 лютого о четвертій ранку мав виїжджати на продовження концертного туру з Ірою Білик у Миколаїв. Плани були грандіозні, концерти були розписані до кінця літа, і мої сольні, і спільні з Іриною. Та все в один момент відійшло на другий план. Але, знаєте, нічого — дочекаємось і поїдемо ще знову з концертами по нашій ненці Україні! Головне — перемогти!

— Чим для вас відрізняються виступи під час війни від виступів у воєнний час?

— Я б сказав так: «Страшно, але треба!» Якщо треба виступати, то будемо виступати і підіймати бойовий дух нашим героям, нашим військовим, всім, хто боронить нашу країну.

— Скільки відбулося виступів перед військовими?

— Насправді, я не так давно звільнився зі своєю групою з ТРО, але вже декілька виступів на підтримку ЗСУ були. Зокрема для нашої бригади, щоб зібрати кошти на тепловізори, каски, павербанки… А так, в основному біля своїх побратимів і наспівував, але, звісно, не часто, бо не до музики було. Та й взагалі  не наразі тоді було бігати з мікрофоном, коли все тільки почалось і треба було дуже активно боронити Україну.

— Який найважливіший висновок з подій останніх трьох місяців ви для себе зробили?

— Ми є — сила, ми є — Україна! Неймовірно пишаюсь, гордість аж пропирає. За те, що нас не подолати, бо ми такі одні, мабуть. Ми є — сила, 100 відсотків. А ще, війна, звісно, показала, хто є хто, по всіх напрямках та фронтах.

— Де б хотіли зараз опинитися більш за все?

— Я хотів би просто залишитися у себе вдома, в Україні, на своїй землі. Я нікуди не їздив, лишився з першого дня, пішов обороняти нашу країну, і хотів би залишитися в себе вдома назавжди. Бо тут моя земля, мої друзі, моє життя. Подивіться тільки, яка ж вона гарна і неймовірно красива, наша Україна.

— Що зараз вважаєте пустим у своєму минулому житті? За що більше ніколи не будете братися?

— Найстрашніше — це війна, і я б ніколи не хотів ще раз брати у руки зброю. Пусте? Мабуть, сварки та непорозуміння. А головне — це любов, без неї ніяк. Без мрії, без віри, без любові… Все інше — пусте.

— Чого вам саме зараз не вистачає у повсякденному житті?

— Знову повторюсь — як раніше вже не буде, але я хотів би, щоб усе було добре. Просто зустрічатися з друзями, їздити на концерти, працювати, дарувати людям радість, робити те, що вмієш, професійно. Кожен має бути на своєму фронті. І допомагати, співати, щоб не було ніякої більше війни… Ніколи в житті!

— Де ви зараз бачите своє місце сили?

— Тільки в Україні. З моїми рідними, з моїми близькими. Це — моє місце сили. Моя Україна, моя земля.

Залиште ваш коментар