Leroy — новий український проєкт. Розкажи нам про себе, чому саме музика? Та чи завжди це була музика?
Музика була в моєму житті від самого початку, мені здається, що навіть птахи під вікном співали, поки мене мати народжувала. Тому так, музикою я займалась з дитинства, але освіта в мене режисерська. Все ж таки склалось так, що з 17 років я почала заробляти саме співом. Що й роблю досі.

Чи довго думала над псевдонімом, чому саме Leroy? 

Спочатку це був просто нік у Instagram, потім річ дійшла до того, що треба обрати псевдонім, перебравши безліч варіантів, стало зрозуміло, що багато з них вже існують, а інші не будуть добре звучати на наше українське вухо. А на той час друзі вже і в житті називали мене Лерой (як «є» читати), тож все якось так органічно і вийшло.

Твоя перша пісня вийшла саме у військовий час, але не як зараз прийнято на військову тематику? Про що пісня “Я не я”? 

Пісня не на воєнну тематику, тому що була написана незадовго до 24 лютого. І саме 23 числа ми відправили її на студію, щоб зробити аранжування, потім почалась війна і пісня лежала декілька місяців, я вважала, що це не на часі. Але я так сильно хотіла її випустити, що трохи прийшовши до тями, взялась її все ж таки закінчити.

«Я не я» — це пісня про самовіддане кохання. Про силу сприймати любов такою, яка вона є, нічого не вимагаючи від неї. Гра слів, емоційний вайб під який хочеться закрити очі і просто танцювати.

Так, тема кохання завжди буде актуальною та спочатку в мене були сумніви, щодо того чи випускати пісню не про країну, патріотизм та наших воїнів, в сьогоднішніх реаліях це актуально. Життя кожного з нас може обірватися кожної хвилини і в мене було єдине бажання — встигнути. Особливо, я відчувала це, коли записувала вокал на студії на 10-му поверсі поруч з військовою частиною і почалась тривога. Ось тоді я пам’ятаю, у голові на повторі було «хоч би встигнути». Я дуже хотіла, щоб її почули.

Як ти дізналась про те, що війна розпочалась? Пам’ятаєш цей день?
День початку війни навряд хтось з нас взагалі забуде. Я прокинулась приблизно о 5-ій годині від вибухів, спочатку не зрозумівши, що саме це було, проте внутрішня тривога вже пульсувала у скронях. Перша інформація щодо вибухів з’явилась десь через півгодини, але про те, що почалась війна мені вже повідомив мій близький друг і мій концертний директор десь о 6:00. Я пам’ятаю, що паніки ні в мене, ні в нього не було. Ми чітко домовились, що перше, що я роблю — це збираю валізу і їду до нього під Київ. Пам’ятаю, як бачила з вікна затори на дорогах і людей, що бігали надворі з речами. Пощастило, що метро працювало і людей було небагато. Через декілька годин я вже була під Києвом. Так почався мій перший місяць війни.

Чи була ти готова до війни? Збирала тривожну валізу?
Чи можливо взагалі бути готовим до війни? Пам’ятаю, як 22 лютого повертаючись на потязі з Дніпра до Києва зі своєю подругою, я в неї запитала: «ти усвідомлюєш, що можливо ми повертаємось у війну?» Мабуть, ніхто з нас до кінця це так і не усвідомив тоді. Валіза в мене не була готова, але всі документи були вже на видному місці. Пам’ятаю, що до валізи крім усього необхідного, я поклала тільки нещодавно куплені інейри (вушні монітори), які ще не встигла використати на сцені.

Що дало тобі сили розпочати свій творчій шлях саме зараз?
Моєю великою опорою є мої «три кита» —  близькі друзі і колеги з якими я і розпочала цей шлях. Маючи такий впевнений і люблячий тил, в мене була можливість зберегти цей вогник у душі і згодом, трохи отямившись, зібрати сили і почати рухатись вперед. Тільки віра. Віра моїх людей допомагає мені. І віра в нашу перемогу.

Чи готується в тебе ще матеріал на який можуть чекати слухачі? 

В мене є дві вже записані пісні, які я ще не вирішила чи випускатиму. І в планах є нова, яку я написала під час війни, думаю, наступною буде саме вона.

Чи є меседж який ти хочеш нести у суспільство за допомогою музики? 

Я є і месседжем, і призмою, через яку музика йде! Поки я можу сказати, що буду намагатись писати музику чесно, не роблячи з цього хайп чи фаст-фуд. Це мої перші кроки у авторстві, але музика однозначно у моєму ДНК. Моя аудиторія буде зі мною на одній «частоті душі», незалежно від віку чи статі. Подивимось, не люблю загадувати. Але сподіваюсь, що моя творчість відгукнеться у свідомих людей.

Чи планується відеоробота на пісню, якщо так, розкажи якою вона буде?
Відео буде, але ще не можу сказати напевне. Не знаю, чи вдасться нам здійснити задум, чи це буде просто легке муд-відео. Все залежить від можливостей на цей час. Та це точно буде відзнято своїми силами. Такий зараз час. Але є і плюс, не треба закладати великих бюджетів, щоб пісня залетіла, тут вже більше не про картинку, а про саму суть. Скільки всього зайвого відпало, без чого ми не уявляли раніше свого життя.

 

Залиште ваш коментар