Gayara — нова артистка української музики та автор пісень. Про те, як змінилось життя співачки з початком війни, про благодійні концерти та написання пісень читайте  у нашому інтерв’ю.

— Підчас війни багато українських артистів виїхали за кордон, адже втратили дім, а також свої великі заробітки і чудово розуміють, що їх російськомовний репертуар в Україні нікому не потрібен. Чи є у вашому репертуарі пісні на російській мові?

— Я завжди писала українські пісні і саме пісні патріотичного характеру. Я ніби ментально відчувала, що це є необхідним — розвивати українську музику. Перша пісня, яку я написала, це була «Єдина Україна». Саме на другий день, після того як Росія вторглася на територію України (окупувала Крим), я написала пісню буквально на одному диханні. В той час написання пісень було більш хобі, а зараз  музика — це життєва необхідність, якою я можу спілкуватися з українцями. Писати українською для мене природньо. Я народилася в західній Україні, так що з дитинства чула і співала українських народних пісень. Пам’ятаю, як їхали в село до бабусі, сиділи на руках у батьків (тоді в одній машині поміщались дві сім’ї`) і співали пісню «Смерекова хата».

— Як змінилось життя артистки Gayara з початком війни?

— Моє життя кардинально змінилося. Я переїхала з Києва в Рівне. Мій невеличкий бізнес (приватна музична  школа  Art Mus) призупинила діяльність в режимі офлайн. Зараз працюємо онлайн. Можна сказати: «працюю в нуль», адже на ці гроші оплачую комунальні платежі, зарплати, послуги з обслуговування хостингів і таке інше. Це був для мене значний удар і у фінансовому плані, і в емоційному. Київ — це місто розвитку. Мені подобався цей хаос, люди, багато різних подій, цей шалений ритм життя. Але, найголовніше, я жива. І в мені відкрилися нові грані для самої себе. Якщо говорити про перший день війни, то я встигла виїхати з самого ранку. Проте, коли приїхала в Рівне, тривожність все одно зберігалася, було відчуття вини та болі за людей, які не змоги врятуватися. Було постійне безсоння. Попри все, війна дала зрозуміти мені, що моє покликання — це створювати музику. Це не просто процес — це терапія, яка вивільняє всі твої переживання і направляє в правильне русло. До війни мені завжди не вистачало часу на власну творчість. А зараз я відчуваю себе у своїй стихії, коли створюю і виконую свою музику.

— До багатьох авторів пісень «не приходить» муза у зв’язку із війною. Чи то немає натхнення, чи то не сприяють життєві обставини. Де ви шукаєте свою творчу музу, що вас надихає на написання пісень?

— Звичайно, в перший місяць війни було важко писати. Мені здавалося, що я пишу занадто веселі пісні. Життя ніби стало чорно — білим. Якщо видно хоча б один інший колір — це вже викликало дисонанс. Одного разу, коли ми працювали в онлайн режимі з аранжувальником над піснею, яку почали створювати ще до війни, я сказала: «Я не знаю в чому справа, мені якось це все занадто веселе!». І тоді він відповів: «Я розумію, що зараз всім важко, але наша задача давати людям різні емоції — не тільки суму, а й радості, тим самим ми підтримаємо людей». Після того, у мене наче  відкрились очі: ці слова були для мене ключовими і я почала створювати ще більше пісень.

— Як у вас проходить процес створення пісень?

— Процес створення пісень відбувається по — різному. Інколи я можу  наспівати пісню, танцюючи та наспівуючи на диктофон. Інколи я записую вокальні заготовки на диктофон (фрагмент пісні) і потім, коли вже вирішую писати — сідаю і допрацьовую пісню. Процес написання пісні після  диктофону — доопрацювання і готування для аранжування. Це займає від двох днів до місяця часу — все залежить від вільного часу та мотивації. Я пишу пісні переважно вночі, тому що це повинна бути повна концентрація і заглиблення в процес, коли ніхто не відволікає, не телефонує, не пише. Вночі ідеальна пора для творчості. Під час війни, так як ви уже зрозуміли, мотивація в мене велика. Я написала цілий альбом пісень «Історія війни». Кожна пісня має важливий меседж.

— Ви пишите пісні під замовлення ? Скільки це коштуватиме орієнтовно у воєнний час?

— Так, я пишу пісні на замовлення. Але є декілька умов. По-перше, я не можу продати свою пісню будь — кому. Я обов’язково маю бути особисто знайома із замовником. Для мене важливо поспілкуватися перед співпрацею із замовником і зрозуміти, чи я зможу відтворити те, що людина собі уявляє і хоче це передати через пісню. Потрібно відчути і надихнутися тим, про що хочемо написати. Після чого я пишу чорновий варіант тексту і мелодії, показую замовнику. На даному етапі є можливість зупинити співпрацю і це є безкоштовним. У випадку, якщо слова і музика сподобалися, клієнт вносить 50% авансу і починається робота над аранжуванням. Ми прописуємо всі побажання по стилістиці, інструментах, які хочеться використати в аранжуванні, ритмі. Також в мене є незвична послуга — це написання пісні разом з клієнтом. Це використовується тоді, коли клієнт не може точно відтворити свої побажання у пісні або коли людина хоче навчитися сама писати пісні. В мене була така практика з людиною, яка ніколи не писала ні пісні, ні вірші. А під моїм керівництвом написала всі слова до пісні, а я скеровувала цей процес, обирала, що найкраще взяти для приспіву, бріджу та багато інших моментів. Також приймаю безпосередню участь в аранжуваннях і запису беків. Я повністю доводжу проект до завершення. У воєнний час ціна пісні може бути від 350 доларів і більше ( в залежності від додаткової вартості за живі інструменти і від терміновості виконання.)

Як часто запрошують вас брати участь  у благодійних концертах? Чи приймаєте такі пропозиції на даний час?

— Так, звичайно, маю запрошення на благодійні концерти. Наприклад, благодійний концерт, який приурочено до збору коштів для рівненської 68 єгерської бригади на рації, який відбувся у МПК «Текстильник», де вдалося зібрати сто тридцять одну тисячу гривень. Я дуже рада долучитися до подібних концертів. Також організувала благодійний концерт-презентацію, де представила слухачам свій альбом «Історія війни». Концерт був спрямований на популяризацію української пісні, єднання українського духу і віри у наше щасливе майбутнє у вільній незалежній Україні. В моїх планах — поїхати у військові частини і підтримати наших захисників. Моральний дух — це дуже важливо.

Нещодавно у вас була прем’єра пісні «Біль війни». Розкажіть, про відео на дану пісню, яке ви нещодавно відзняли? Хто автор сценарію та який головний меседж ви хотіли передати через дане відео?

— Пісня «Біль війни» для мене особлива, тому що це не тільки моя музика, слова і виконання… Саме відеокліп на пісню «Біль війни» — це моя перша режисерська робота. Я повністю придумала весь сценарій, писала розкадровку по секундах, придумала всі елементи графіки у кліпі,  також вибирала кожну локацію, писала список необхідних речей, предметів, одягу. Цей досвід і результат, який я отримала, відкрив в мені ще багато талантів. Відеокліп «Біль війни» — це короткометражний фільм, сюжет якого показує як російський солдат ставиться до української жінки: а ставлення, як до сміття. І ставлення до української жінки українського військового. Не буду описувати сюжет в деталях, щоб у вас було бажання знайти та подивитись дане відео до кінця.

Як виникла ідея написання пісні «Біль війни» і за який проміжок часу була написана дана пісня?

— Пісня «Біль війна» з’явилась після тих жахливих подій у Бучі, Гостомелі, Ірпені. Це дуже вразило мене. Вразила та ненависть, яку ніколи ще не бачила і не могла собі уявити. Я захотіла написати і присвятити пісню усім тим, хто пережив біль втрати рідної людини, біль насилля, біль втрати коханої людини. Коли я сіла писати цю пісню, в мене були заготовлені тільки слова «біль», «сльози». Це було найважче написання пісні і найдовше. А все тому, що це дуже болюча тема. Адже коли ти відчуваєш сильний біль — ти вже просто плачеш або нічого не робиш, тобі нічого не хочеться. І тут важливо знайти стан, який буде на межі емоцій, тоді можна написати. Якщо точніше — потрібно зберегти відчуття суму, проте ні в якому розі не можна поринати в цей смуток. Це було досить важко. Я сідала за написання пісні десь три, чотири рази, повністю перероблюючи минулий варіант. Потрібно було написати пісню про жахливі знущання над людьми без використання слів, які можуть травмувати психіку людини і при цьому такі слова мають зберегти сенс. Для мене, позитивної людини по житті, це була надзадача. Але було велике бажання створити таку пісню. І я надіюсь, що кожна людина зрозуміє сенс цієї пісні. Буду дуже рада, якщо моя музика буде допомагати долати біль.

Що очікувати прихилькам найближчі тижні від співачки Gayara?

— В найближчі тижні плануємо прем’єру пісні «Перемога» для футбольного клубу «Верес» а також прем’єра пісні “Біль війни» на багатьох радіостанціях. Дві прем’єри за один місяць — це справді результат. І ексклюзивна прем’єра для читачів вашого видання, адже тільки читачі вашого видання зможуть першими побачити відео «Біль війни на моєму ютуб каналі». На таку активність мене надихнула одна дівчинка, яку побачила у новинах. Вона була важко поранена після обстрілів і вижила. У інтерв’ю журналістам вона сказала: «Якщо б я знала, що зі мною таке станеться — я б ніколи не відкладала щось на завтра». Саме ці слова привели мене в дію — не можна тільки ходити і сумувати. Зроби усе, що ти можеш  зробити сьогодні.

Чого би ви побажали нашим читачам?

— Я бажаю кожному знати, що перемога вже за нами. Але спочатку потрібно прийняти факт, що війна в нашій країні, зрозуміти, що це буде тривати довше ніж, ви думали, але попри все потрібно жити, піклуватися про своє здоров’я, про здоров’я своїх рідних, робити щасливі моменти у своєму житті. Обов’язково потрібно розвиватися. Розвиток — це життя. Пізнавати щось нове. Слухати українську музику.

ІНФО ДОВІДКА

Gayara (справжнє ім’я Ковальук Олена) — співачка, автор пісень, переможниця телевізійного проекту «Караоке на майдані» (2007 рік), володарка Гран-прі міжнародного конкурсу «Шоу західний регіон», дипломант міжнародного вокального конкурсу «Кришталевий жайвір», магістр музичного мистецтва естрадного відділу. Екс — учасниця музичного гурту «Дана вода». Засновниця та вокальний тренер вокальної академії  «Art Mus». Перша представлена авторська пісня «Єдина Україна» у 2014 році та у 2018 році було представлене музичне відео до даної пісні. На той час артиста виступала під псевдонімом Melena. У 2021 році випустила дебютне відео «Я — українка» під новим сценічним іменем  Gayara після чого виступає під даним іменем, а також бере активну участь в благодійних концертах, зокрема у концертах для підтримки ЗСУ. В липні 2022 року презентувала музичний альбом «Історія війни» та окремо сингл What is Ukraine на стадіоні в місті Рівне, а також розпочала співпрацю з футбольним клубом «Верес», написавши для клубу гімн «Перемога», який увійде у новий альбом артистки.

Залиште ваш коментар