Співачка здебільшого перебуває у Великобританії. Як минають дні за кордоном, як навчаються доньки у місцевій школі, як страждає бізнес чоловіка-мільярдера Захура — подробиці у нашому інтерв’ю.

— Яким вашим планам не дала здійснитись війна?

— Напевно, найголовніше — бути поряд зі всією родиною вдома, на рідній землі! Я дуже сумую за мамою та батьком. Я чула вже багато разів, що ми з татом не спілкуємося, але це зовсім не так. Віктор Анатолійович не любить публічне життя, але це зовсім не означає, що він не цікавиться родиною. Сам він з Чернігова і був під окупацією. Ми дуже хвилювались, з ним зовсім не було зв’язку. З першого дня війни він зовсім не хотів виїжджати за кордон.

— Як ваші діти реагують на ситуацію в Україні?

— Звісно, Мірабелла та Арабелла дуже хвилюються. У перші дні війни, коли я залишилася в Україні, а вони поїхали, дівчата переживали за мене і постійно плакали. Тому моє материнське серце не витримало і я вирушила до них у Великобританію. Зараз ми з Захуром намагаємося більше їх відволікати від страшних подій в країні: разом відпочиваємо, приділяємо максимальну увагу один одному.

— За чим українським вони найбільше сумують?

— Сумують за друзями, за нашими конями і звісно домівкою.

Як за кордоном відбувається навчальний процес дівчаток? Чи потребують вони індивідуального навчання? По яких предметах мають репетиторів? Чим на вашу думку відрізняється навчальний процес в Україні від Великобританії?

— Наші діти з першого класу вчилися в Києві в британській школі, тому ніякої різниці в програмі навчання за кордоном вони не відчувають. Єдине що, це поглиблена англійська мова. Школа в Лондоні дуже чудова та атмосферна, там є велике поле, де дівчата грають в крикет, а також відвідують заняття з плавання у басейні. Стосовно індивідуальних занять — це поки що не просто. Найкращі вчителі творчої студії, музики, співу, верхової їзди знаходяться далеко за містом. Арабелла та Мірабелла навчаються у школі до вечора, тому ми не встигаємо.

— Чи з’явилися нові друзі у Арабелли та Мирабелли?

— Наші дівчата дуже дружелюбні та комунікабельні! За весь цей період в англійській школі вони встигли познайомитися з багатьма дітьми, до яких ходять у гості та вітають з днем народження.

— Бойові дії в Україні торкнулися бізнесу вашого чоловіка? Що він каже про збитки, які несе?

— Звісно, бізнес страждає… Завод по виготовленню пластмасових виробів працює на даний момент на 60-70%. Стосовно бізнес-центрів, то до війни заповненість була на 100%, а зараз вона впала до 40%. Під час воєнного стану гроші за оренду ми не беремо. Всі інші наші проекти заморожені, торгівля зупинена. Проте зарплату всім нашим робітникам ми платимо, і нікого ще не довелося звільняти.

— Протягом півроку в Європі ви проводите благодійні заходи в підтримку України, скільки вже вдалося зібрати коштів? Куди саме їх направляєте?

— Всі мої благодійні заходи відбуваються виключно в підтримку українцям, які постраждали від війни та допомогу ЗСУ. На одному з крайніх благодійних концертів у Бельгії, мій фонд CARE FOR UKRAINE зібрав шість з половиною мільйонів гривень на допомогу родинам, які постраждали від війни в Україні. Вечір проходив у форматі аукціону, який завершився моїм виступом. Основні лоти були надані відомими митцями, скульпторами, дизайнерами Рафом Сімонсом, Пітером Стокманном та Арне Квінсом, за що я їм дуже вдячна. Подія відбулася в легендарному місці Flying Group в Антверпені, організованому бельгійським підприємцем у сфері нерухомості Ігнасом Меувіссеном і спонсорованим Rolls Royce Motors та банком Rothschild. Згодом на приватному благодійному вечері в резиденції найвідомішого бельгийского скульптора сучасного мистецтва, художника та архітектора Арне Квінце, було зібрано ще 2.5 мільйони гривень. Більше мільйона євро ми витратили на будівництво спеціального житла для біженців з України в Німеччині. Там можуть розміститися 750 сімей. А в серпні я мала честь заспівати на Frankfurt Museum Embankment Festival 2022 у Франкфурті.

— Чи з‘явилися в вашому репертуарі нові пісні під час війни?

— Нещодавно я презентувала кліп на пісню «Війна». Це історія про страшне випробування, яке зараз переживає Україна. Режисером кліпу стала Олена Вінярська. Було дуже важко співати, а тим паче зніматися. Автор пісні, Катерина Офліян, під вибухами тікала з рідного міста… Таких історій в Україні мільйони, на жаль… Загалом, ми підготували чотири міні-історії про війну. Це — перша з них. Друга музична прем’єра «Чекатиму». Кожен місяць ми з командою плануємо випускати по одній пісні. Ми всі повинні бути сильними, боротися за нашу перемогу, свободу та незалежність! Кожен на своєму фронті. Український народ мужній та сміливий! Все буде Україна!

— До кого найбільше відчуваєте почуття вдячності?

— Моїм донькам, чоловікові і музика. Дякую Захуру, він справжній чоловік, який підтримує мене та мою Україну з першого дня нашого знайомства. Усім серцем вдячна за його допомогу нашому українському народу, адже від нього залежить життя мільйонів людей!

— За кордоном змінилося ваше коло спілкування та друзів?

— Звичайно, змінилося. Зараз я перебуваю у Великобританії. Тут також маю друзів, ми підтримуємо один одного. Але справжні друзі — це ті, з ким ми пройшли великій шлях до війни, тому ми і надалі підтримуємо спілкування, не дивлячись на відстань.

— Що найперше зробите, коли закінчиться війна?

— Всією родиною повернемося в рідну Україну, у свій дім! Будемо всі разом відбудовувати нашу країну!

— Ну і наприкінці — побажання для наших читачів.

— Хочу побажати найскорішої перемоги України та мирного неба всім нам!

Залиште ваш коментар